“Дорого, доріженько з отчого краю…”

Дорого, доріженько з отчого краю,
завіяна снігом, що й сліду немає…
Торохнеш бідою, зведешся стовпом,
зітхнеш під п’ятою скрипучим мостом.
Домівко далека в улогах снігів,
де дим, як лелека, що в леті зчорнів,
зронивши пір’їну, летить у світи, –
і гони прожиті вінчають хрести…
Віддалений долею, безліччю днів,
не дим і не голос, а спогад летів:
– Гніздо мого роду, далека оселя,
очима до сходу стоїш, превесела…-
Ганчірка замерзла на дроті тремтить,
а з неї вітри виторочують нить,
аби доточити той шмат полотна,
яким твою душу зима впелена…
Дорого, доріженько, жилко без крові,
летять над тобою пташки паперові,
сніги білоброві на чатах стоять,
аби не верталася пам’ять назад.
Та я над снігами торішнім листком
до шибки, до рами приб’юсь потайком.
І мати, стенувшись, так тяжко зітхне,
що вихор від шибки відірве мене…
Стовпом закружляю – в очах каламуть,
небесною стане земна моя путь.

(1 votes, average: 5,00 out of 5)

“Зима… Нема їй ні кінця, ні краю…” Зима… Нема їй ні кінця, ні краю, у сизій хмарі просвітку нема. Струною снігу білий вітер грає. Зима в душі. […]...

“Ромашко – Офеліє з рідного отчого поля…” Ромашко – Офеліє з рідного отчого поля, дівочносте й цното моєї святої землі! Сьогодні з тобою зустрівся – і душу […]...

“Далеко від рідного краю…” Далеко від рідного краю, На лоні розлогих степів Злітає у далеч безкраю Журбою окрилений спів. Як пташка за літом у […]...

НА УЗЛІССІ Відхилялось чисте небо – жовтий полог йшов у літ, і світився в півня гребінь під вікном, як первоцвіт. Дивно нам […]...

“Поет зима – аукает…” Поет зима – аукает, Мохнатый лес баюкает Стозвоном сосняка. Кругом с тоской глубокою Плывут в страну далекую Седъе облака. А […]...

ТОПОЛИНІ СНІГИ Летять тополині сніги, зриваються, падають косо. Лягають на брови і коси густі тополині сніги. Ходімо, ходімо в поля, де вітер […]...

“Флегматично зима тротуаром поскрипує…” *** Флегматично зима тротуаром поскрипує, Фантастичні плете казки, Позіхає десь під білою липою, На шибки покладе мазки. Вкриє землю габою […]...

ДВІ СНІЖИНКИ Нам прошкувать в залітошну печаль… Мені одному – ти ж бо вже пристала, Ламать реальність гранями кристалу. Мені одному думать […]...

“Знов насувається зима…” Знов насувається зима, Лягає паморозь на луки. Давно мені листів нема – Мовчать сини, мовчать онуки. Як видно, рід мій […]...

“Знов насувається зима…” Знов насувається зима, Лягає паморозь на луки. Давно мені листів нема – Мовчать сини, мовчать онуки. Як видно, рід мій […]...

“Здригнулася душа від злодіянь…” Здригнулася душа від злодіянь З історії розверзлої безодні. І мов закам’яніла. І мовчить Від чорногоря злого посинівши. Хто сіяв вітер? […]...

ГАЙДАМАКИ (“Все йде, все минає – і краю немає…”) Все йде, все минає – і краю немає. Куди ж воно ділось? відкіля взялось? І дурень, і мудрий нічого не […]...

* * * Миновала зима. Весна еще далека. В саду еще не всплыли со дна три вершины в пруду. Но слишком тревожный взгляд […]...

“Нічка тиха і темна була…” Нічка тиха і темна була. Я стояла, мій друже, з тобою; Я дивилась на тебе з журбою, Нічка тиха і […]...

ОСІНЬ Давно вже попрощали нас З-під неба журавлі. Пташки замовкли у гаях, І втихло на землі. Вже ліс убрав багровий стрій, […]...

ДЯТЕЛ Я рано-рано вийшов з дому, Ще сонце навіть не зійшло, А в лісі, в царстві лісовому, Проснулось кожне вже дупло. […]...

В ЛЕСНОМ КРАЮ Грозою до блеска промыты чащи, А снизу, из-под зеленых ресниц, Лужи наивно глаза таращат На пролетающих в небе птиц. Гром, […]...

ПРОЩАЙ, МІЙ КРАЮ! Прощай, мій краю! В хорих грудях Проснулася болюча нута, І я зриваю з волі пута І йду у світ – […]...

В ОЗЕРНОМ КРАЮ В те времена, в стране зубных врачей, чьи дочери выписывают вещи из Лондона, чьи стиснутые клещи вздымают вверх на знамени […]...

“Ні кінця їй не видно, ні краю…” Ні кінця їй не видно, ні краю – Все війна, і війна, і війна. Я доріг, думав, тисячу маю, А, […]...

“Без краю топкі болота..” Без краю топкі болота, Без краю пагубні озерця. Перед очима встала та, Що рицар звав би: дама серця. Не у […]...

“Дюнами шлях мій – без краю…” Дюнами шлях мій – без краю. Дихає далеч вогнем. Довго і спрагло згораю Над переможеним днем. Неба скорботна Сагара Зорі […]...

“Пресвітлий-світлий день. Із дива кам’яніє…” Пресвітлий-світлий день. Із дива кам’яніє, судомлячи гілки, розчахнута верба, і срібний літачок у небі ледве мріє, і ковза синя тінь […]...

“Україно, мій рідний краю…” Україно, мій рідний краю, Вічна туго, предвічна кров! Чи дійду до твого розмаю? Чи побачу Славуту знов? Чи вернуся з […]...

О, весна без конца и без краю О, весна без конца и без краю – Без конца и без краю мечта! Узнаю тебя, жизнь! Принимаю! И приветствую […]...

ПІСНЯ Кинув чумак село рідне, щоб шукати долі інде. В сірій свиті, йде не хутко ще й з верби пригубив дудку. […]...

“Вітер із рідного краю…” Вітер із рідного краю Ніжно в обличчя війне. Батька старого згадаю: Як він чекає мене! Нікого більше чекати, Доля судилась […]...

“Однажды, покачнувшись на краю…” Однажды, покачнувшись на краю всего, что есть, я ощутила в теле присутствие непоправимой тени, куда-то прочь теснившей жизнь мою. Никто […]...

“Устал я жить в родном краю…” Устал я жить в родном краю В тоске по гречневым просторам, Покину хижину мою, Уйду бродягою и вором. Пойду по […]...

“Рідного краю запахи й звуки…” Рідного краю запахи й звуки В серці лишають роз’ятрений слід… Коси безжально упали на луки – Блиснув ромашкам світ. А […]...

“Я блукав колись по ріднім краю…” Я блукав колись по ріднім краю Раю. І шукав на сім земнім надолі Долі. Приблудився під стріхату Хату. Там дівчину […]...

ЯК В КРАЮ НЕ ТИХО, З ВОЄН ЛЮДЯМ ЛИХО З воєн лиха наплодились, Ті бодай нам і не снились! Війни сурми зі сну будять, Ті нінащо людей гублять. Хто […]...

ПРИСМАК КРОВІ Був липень як липень. Літо як літо. Пташки перелітали з гілки на гілку – клювали зерна і комашок та спостерігали, […]...

ЗИМА ПОЕТА Пам’яті П. Тичини Відчиняються двері: білих птиць білий вир; в тебе птиці сидять на руках і на віях; білопташшя ув […]...

ЧАС Моя доба текла, немов ріка бурхлива, Де з водами джерел нечисті хвилі йдуть Гноївки, і крові, і випитого пива, І […]...

ПРИПАДАЮЧИ ДО КРАПЛІ Обтяжений життям, земною глибиною, я стежу: ген летить угору голос мій… І лійкуватий день сотає наді мною мерхляве порохно і […]...

ДОРОГА Ретельно тіні складено в штахети, І над пустелищем степів, Як хвіст скаженої комети, – Огонь рахманних вечорів. Упали тіні гострі […]...

“Малинове. Хрещато. Бузково.” Малинове. Хрещато. Бузково. У дитинстві, в дитячі роки. Я сиджу на порозі кленовім і годую пташок із руки. Прилетіли з […]...

Щойно скресло царство імли Щойно скресло царство імли. Тремтять ніздрі кожній самиці. і оленячі роги летять у лісах. І в чеканні сильнішого мре олениця. […]...

“Слова недоговорені, приборкані пісні…” Слова недоговорені, приборкані пісні, Летіть в краї надзоряні, як пташки голосні!.. І мрії недомріяні в буденщині життя, Словами неопірені, летіть […]...

Related posts: