ДЯТЕЛ
Я рано-рано вийшов з дому,
Ще сонце навіть не зійшло,
А в лісі, в царстві лісовому,
Проснулось кожне вже дупло.
Пташки збиралися на лови, –
Комах їм треба принести:
Малята он чорноголові,
Бач, як роззявили роти!
Пташки летіли в обрій синій –
Дрозди, сороки, солов’ї…
У них немає магазинів,
Надійсь на дзьобики свої!
Ховайсь в кущі, комарику!..
“Тук-тук!” – десь дятел в кронах,
В чорному кептарику,
У штанцях червоних
На верху дубка старого
Стука в тиші лісовій:
В поті чола
З сучка сухого
Добуває
Сніданок свій.
Дарма що вітер чубик патла:
“Тук-тук!
Тук-тук!” –
Шукає тлю…
Я славлю працю дятла!
Труд змалку я люблю!
В дятла чорний кептарик,
Вишита сорочка,
Наче сонячний ліхтарик,
На сухім сучку дубочка.
“Тук-тук!” – працює дзьобом.
“Тук-тук!” – мов топірцем…
Трудом живем, кінець кінцем!
Хвала тобі, моя дорого,
Хвала тому, хто вирвав хоч би гриб,
Хто в поті чола – свого, не чужого –
Добуває свій чесний хліб!
Комарово, 1955
(1 votes, average: 5,00 out of 5)