ДВІ СНІЖИНКИ

Related posts:

1. ДЕСЬ ДАВНО, МОВ СНИТЬСЯ Десь давно, мов сниться, сміялися очі, І сміх мені грав на рожевих устах, Чужі мені були пригноблені ночі, Зажура і […]...
2. ЗНАКИ Німіння снігу, білість воскресальна, і час розтягнутий, мов гумовий, бринить, і підступаються все ближче друзі дальні, і, мов чаїнка в […]...
3. ПРУССАК Від неплідних піль, сиротливих скель До хвилястих нив, затишних осель Крізь боїв дими, крізь вогні атак Переможно йшов навісний пруссак. […]...
4. ПЕРЕДЧУТТЯ ВЕСНИ Проходить оподаль суцільність вербова, і снігу яскравість на чорній основі… І котяться яблука вниз по щоці – їх круглість червона […]...
5. “Стук молотка, наповнюючи звори…” Стук молотка, наповнюючи звори, проріджував повітря непрозоре. Вкривали хату бляхою лункою, і бився звук об двері головою. Заслуханий у ритм […]...
6. “Пресвітлий-світлий день. Із дива кам’яніє…” Пресвітлий-світлий день. Із дива кам’яніє, судомлячи гілки, розчахнута верба, і срібний літачок у небі ледве мріє, і ковза синя тінь […]...
7. ЧАТИ Виходить за межі неба, ніби виходить із себе хуга. Білі колони крушить і запорошує зір. Тягнуть гринджоли діти прямо на […]...
8. ЗИМОВА КАЗКА Замаяні снігом дерева і ніч, як день, а вітер в обличчя шле вам дзвінки пісень. Білий сніг, білий сніг сипле […]...
9. “Пада сніг, повільно пада сніг…” Пада сніг, повільно пада сніг, Ліс застиг, немов прадавнє військо. Розмовляє мати з обеліском… Пада сніг, повільно пада сніг… Пада […]...
10. “Качки летять! Марієчко, – качки…” Качки летять! Марієчко, – качки… Качки летять! У крилах свище небо… Важкі соми пригублюють гачки, І жовкне білий світ навколо […]...
11. “І довго шукав я живущої води…” І довго шукав я живущої води, Аж повісила мені дуплината верба: “Живої води нема на землі, А як зугарний дійти, […]...
12. ОСТАННІЙ СНІГ Відбуваючи покуту, білість втративши лунку, мов ганчірка, сніг забутий дотлівав собі в ярку. Вкритий рваним шаром бруду, він відразу викликав: […]...
13. 4. …і мама тоді мені голову лугом змила …і мама тоді мені голову лугом змила – та в ту ж ніч почалася зима – і мене не збудили, […]...
14. “Шаліють ворони в густій березневій завії…” Шаліють ворони в густій березневій завії – В тілах їх уже пробудилась бентежна пора. І падає сніг тобі теплий на […]...
15. “Вже неминуче буде сніг…” Вже неминуче буде сніг З хвилини на хвилину… Завіє сніг і наш поріг, І в полі бадилину. За ногу вхопить […]...
16. У нашому місті – сніг До нашого міста не знати коли й кудою закрався сніг Вже всі із середини зіниць до пучок все болючіше відчувають […]...
17. ВІЩИЙ ДУБ Сніг зеленіє в світлі ночі, сніг блакитніє в світлі дня. Цей дуб – то дерево пророче, корява ліра з його […]...
18. “Малинове. Хрещато. Бузково.” Малинове. Хрещато. Бузково. У дитинстві, в дитячі роки. Я сиджу на порозі кленовім і годую пташок із руки. Прилетіли з […]...
19. ЗИМА Сніг лягає, білячи гілки. Крячуть ворони на сніг. Десь валує з фарми дим. Двоє йдуть, сягає втома ніг. Вилить сніг. […]...
20. “Мою смереку хто послав на муки?” Мою смереку хто послав на муки? Сніг на неї обтрусив – ховав свій слід. І пада сніг з її колючих […]...
21. Спадав той день фіалками у сніг Спадав той день фіалками у сніг, Ходила туга, ніжна і красива. І сніжну косу, і льодинки ніг Вже кутав захід […]...
22. “Цей мох – на двох…” Цей мох – на двох; куди не глянеш, стоїть притомний літ весняний, хоч до весни – гай-гай!.. колись… З беріз […]...
23. “Хай сніг іде холодний та лапатий…” Хай сніг іде холодний та лапатий, Засипе поле і на гай спаде, Нехай стежки закидає круг хати І білу тишу […]...
24. ТЕСЛЯ Пахуча стрічка з-під рук втіка – Стружка тече, мов ріка. На одному березі тесля молодий, На другому – теслин дім. […]...
25. “То дощ, то сніг, то знову дощ…” То дощ, то сніг, то знову дощ, І листя лопотіло, Побуровіла нехворощ, Вода на зиму сіла. Піввітру пахло ще теплом, […]...
26. “Єсть у мене одна…” Єсть у мене одна Розпачлива, сумна, Одинокая зірка ясная; Сеї ж ночі дарма Її кличу, – нема! Я стою у […]...
27. ПТИЦІ З мого серця вилітають птиці. Вилітають. І летять, летять. В небі їм ніде не зупиниться і не повернутись їм назад. […]...
28. “І звідкіль воно хмара волохатая…” І звідкіль воно хмара волохатая Та моє серце тужно облягає?.. – Ох, було б тобі, перше чим кохатися, Та напиться […]...
29. ПРОЩАЛЬНИЙ РОМАНС А я тебе кидаю В світі такому холодному. Всі клятви й обіцянки Раптом упали в ціні. І тільки два слова, […]...
30. “ВЖЕ ДЕ-НЕ-ДЕ ПОПОЛОТНІВ…” Вже де-не-де пополотнів Лапатий лист на сикоморах, Мойого червня тридцять днів На календарний стерто порох. Мені медових вечорів Приносить липень […]...
31. МІЙ БОРГ Я тим уже боржник, що українець зроду: Бо доля, певне, в гуморі була, Коли у посаг нам давала землю, й […]...
32. РИБАЛЬСЬКІ ПОСЛАННЯ В. П. Одарченкові І Ваш ювілей щасливо надійшов У календарнім русі днів і тижнів. Я посилаю картку Вам, що ось […]...
33. ВІРШ, НАПИСАНИЙ НА ТЮРЕМНІЙ СТІНІ Знов тюремна параша. Не ліпша й не гірша, Ніж усюди, де випало бути мені. В дверях клацає вічко… Пишу цього […]...
34. “Горби, як зебри (в борозденках сніг)…” Горби, як зебри (в борозденках сніг), Вилинюють по схилах полудневих, Заворушились, почали свій біг Руді струмки в озера повеневі. І […]...
35. “Під віщим знаком подвигів Гермеса…” Під віщим знаком подвигів Гермеса, Немов по руно, чисте й золоте, Керуйте стопи, костури й колеса, Доріг боги, що успіхи […]...
36. Т. Г. ШЕВЧЕНКО ПЕРЕД ПАМ’ЯТНИКОМ МИКОЛІ І Важкий лютневий лід, в якому тріснув човен, синіє грань води, що імені збулась, і зерна вільхові із білої полови насіялись […]...
37. СЕРЕДЖНИВ’Я Вже повна жменя шумовиння, Зерно розпарене горить. Летить рука над гоном синім І сіє стиглі кольори. Пашня у жмені навіжено […]...
38. НА БАЛАТОНІ 1 На Балатоні осінь золота, Пливе в повітрі сива павутина. Пишу тобі до Києва листа, Слова мені нашіптує калина. Вона […]...
39. “Понад пожовклим очеретом…” Понад пожовклим очеретом, Високо в хмарі, верх землі, В далекий край повільним летом Летять журливі журавлі. Летять довгенькими ключами Понад […]...
40. ОДМІНИ Сніг згинув так, як і прийшов – ніхто за ним не біг, не плакав. Одна осталася ознака: блакить збігала з […]...