ОДМІНИ

Related posts:

1. ДУМАЮ ПРО ВОЛЛЕСА СТІВЕНСА (З Роберта Блая) Цей новий сніг наче говорить про дівчат В легкому убранні, тканому із золота, Так, як старий сніг […]...
2. СТЕП Ходе Степ. Замислений Степ. А на ньому синій, синій жупан. За туманом – туман і татарські загони… Розсипається Степ синім […]...
3. ЗИМА Сніг лягає, білячи гілки. Крячуть ворони на сніг. Десь валує з фарми дим. Двоє йдуть, сягає втома ніг. Вилить сніг. […]...
4. “На темний спориш…” На темний спориш Блакитний Метелик волошки Сів. Крильця змочив У росі. Чекає злету. А скарабей Викотив на шлях Створену щойно […]...
5. ТУРЕЦЬКИЙ СТОВП Димить собі на роздоріжжі серед віків моє село. Подільським каменем наріжним воно в кар’єрах залягло. Воно вростає у минуле, у […]...
6. ЧЕРВОНІ ЧЕРЕПИЦІ Червоні черепиці, оранжеві коти. А я біжу по східцях, од сонця золотих. Я трішечки дитина. А трішечки вже й ні. […]...
7. “Отак здалося: він ступив на землю…” Отак здалося: він ступив на землю Із постамента… Славу обтрусив, Переложив з чола на небо зорі І з тихою задумою […]...
8. “Шовковий смуток надвечірній…” Шовковий смуток надвечірній повітря синє прорідив, і простелився дим покірно уздовж води… І непомітно, ледь сирітно трава при річечці росла, […]...
9. ВІЩИЙ ДУБ Сніг зеленіє в світлі ночі, сніг блакитніє в світлі дня. Цей дуб – то дерево пророче, корява ліра з його […]...
10. “З глибокої тиші…” З глибокої тиші Виплив сивий кінь. Сивий кінь У синіх яблуках. З глибокої тиші Виріс блакитний ліс. Блакитний ліс Блакитного […]...
11. ОСТАННІЙ СНІГ Відбуваючи покуту, білість втративши лунку, мов ганчірка, сніг забутий дотлівав собі в ярку. Вкритий рваним шаром бруду, він відразу викликав: […]...
12. “Б’ють кропом у ніздрі осінні базари…” Б’ють кропом у ніздрі осінні базари, І яблука тяжко на зиму пашать. Дні мчать у непам’ять, як темні хозари, Принишклим […]...
13. НА ОБРІЇ СЛЬОЗИ Згадалося… Казкового бінокля солдат подав замислено мені. І я за склом, від подиху намоклим, побачив шлях, неначе уві сні. Його […]...
14. НІЧНІ МІНІЯТЮРИ ЛЮДИ Мій малий човен пропливає повз інші : між нами глибінь. ЗОРІ Я відкрив книгу завжди нових поезій : читаю […]...
15. ДУМА СКОВОРОДИ Блакитний світ – як блекота, Блакитний світ – звечірнів. З тобою ж – тільки той і та, і тільки те, […]...
16. КРЕДО Не хочу аби Замість мене думали Не хочу аби Замість мене вирішували Не хочу аби Замість мене голосували (Проти мене) […]...
17. ЗИМОВА КАЗКА Замаяні снігом дерева і ніч, як день, а вітер в обличчя шле вам дзвінки пісень. Білий сніг, білий сніг сипле […]...
18. “Пада сніг, повільно пада сніг…” Пада сніг, повільно пада сніг, Ліс застиг, немов прадавнє військо. Розмовляє мати з обеліском… Пада сніг, повільно пада сніг… Пада […]...
19. ЗИМА Кравці лисицям хутра шиють, вітри на бурю грізно трублять. О боже, стережи в завію і людські, і звірячі кубла. У […]...
20. “Заквітчали дівчатоньки…” Заквітчали дівчатоньки стрільцеві(1) могилу, Замість мали заквітчати стрілецькую(2) милу. Невисокий хрест берези заплели віночком, Замість мали заплітати косу барвіночком. Ще […]...
21. ДО ВІЧНОЇ НОЧІ Ох, ноче, ноче без луни і крику без місяця і без зірниць, я знов твою пустелю дику полохаю із-під ялиць. […]...
22. “І вірити, і прагнуть – не вотще…” І вірити, і прагнуть – не вотще. Безсмертне – і величне; і ясне-бо. Ось лине хмара з літеплим дощем, І […]...
23. ЯК УПАВ ЖЕ ВІН Як упав же він на білий На останній сніг весни, – Налетіли гуси та й сіли В узголів’ї, мов сни. […]...
24. СНІГ У КВІТНІ Сніг у квітні. І перший цвіт. І холодні вітри північні. Нелогічний і дивний світ, І його парадокси – вічні. Сніг […]...
25. “За солодом у роті часто…” За солодом у роті часто ятриться гостро гіркота, зі світлом ходить тінь довгаста – знімає полум’я з гнота. Позмінно: надбаність […]...
26. Колись колись у хрестоносні дні ми йшли на Голготу навколішках і тернина нам правила за лаври тепер танцюємо на паркеті сердиті […]...
27. Сніг накриває село сніг накриває село білою гуглею і тільки церковна баня править за дороговказ мороз скрипить під ногами старою скрипкою… а тут […]...
28. “А було то ранньою весною…” Світлій пам’яті М. Т. Рильського А було то ранньою весною На високій повені-воді. На човні за жовтим верболозом Все чекав […]...
29. “На снігу торішнє листя…” На снігу торішнє листя, насінина на снігу, сніг присів, немов прокиснув, стежку втоптану прогнув. Пойнялась водою крига – жовта тріщина […]...
30. “Площею прогулювалося кільканадцять…” Площею прогулювалося кільканадцять пам’ятників невідомому солдату. Вони жваво про щось говорили, курили і все поглядали на перехожих – все чекали, […]...
31. СЛОБОДА Село моє, вишнева Слобода! Вже не село ти, але ще й не місто. Тече Мурашки спінена вода, спливає дим на […]...
32. “Як тішить очі перший сніг…” Як тішить очі перший сніг, Безжурний, лагідний, мов сміх Дівчати перед шлюбом, – І як його ми любим! Та як […]...
33. “До тридцятий ми звідали доволі…” До тридцяти ми звідали доволі, Життя такого нюхати дало… У п’ять біг ошелешений в село, Криваво-чорне кинувши на полі Від […]...
34. ВОДА (“При березі тихім вода пробігала…”) При березі тихім вода пробігала, у діток про літо купальне питала, а дітки, зрожевивши ніжками хвилю, до себе, мов кицьку, […]...
35. “Осінній день, осінній день, осінній…” Осінній день, осінній день, осінній! О синій день, о синій день, о синій! Осанна осені, о сум! Осанна. Невже ця […]...
36. ЛІЛЕЇ Як олеандер теплого села В юдейськім краю миртів та ірисів Цвіла Марія біло та рожево, З волоссям темним, як гречаний […]...
37. СМЕРТЕЛЬНИЙ ПАДЕГРАС Земля кружляє у космічнім вальсі. Вітри галактик – вічні скрипалі. Гармонія крізь тугу дисонансів проносить ритми танцю по землі. І […]...
38. СТАРИЙ КОРОЛЬ На троні зі своїх костей, що скриплять, і з власної розхитаної тіні він сидить у короні з мух на лисій […]...
39. УДОМА Попович приїжджає у село, Сусіди тихо сходяться до нього. “Ну як там, Павле, в космосі було?” Попович усміхається: “Нічого”. Він […]...
40. СОН Вночі, під ранок, у гнізді У комишах при мамі Проснулось каченя собі І глянуло в тумані. На срібне мамине перо, […]...