БУХЕНВАЛЬД

(Фотографія хлопчика перед стратою.
З циклу “Музейні експонати”)

Неопалима купина! Запалена ще з ночі.
Палахкотіла край вікна, і пломінь жбухав в очі.
І я крізь полум’я дививсь і збільшеним все бачив:
вчорашній день і нову близь,
і очі жаром налились, і став весь світ гарячим.
Палає шлях, і білий кінь
обвуглив в леті груди,
і, розпорошуючи тіні, йдуть обгорілі люди…
А серед них мій побратим,
що спалений був зранку –
він жорен вогняний котив
через майдан до ганку…
Він раптом глянув у мій бік
жаринами із-під повік, і замахав руками,
і товщу простору пропік,
що холодів між нами.
А я… я вуха затулив, щоб голосу не чути,
та він долоні пропалив
розпеченим жар-прутом.
Я тільки чув: вогонь гуде – аж полум’я регоче…
І я лечу до тих людей, спитати щось їх хочу.
Мов паперовий, взявсь вогнем, на вітрі попелію
і бачу: коло кам’яне попереду біліє.
І холодом палючим б’є
від колеса-недвиги,
і знаю, що воно – моє…
Але чому із криги???

(1 votes, average: 5,00 out of 5)

“Вогонь не гуде. Дим не валить…” Вогонь не гуде. Дим не валить. Страху нема за стріху. Не вийшли кричать, бігать, гасить. Дзвонів не чути. Тихо. І […]...

“Запахли яблука у сіні…” Запахли яблука у сіні – на молодість, на перший гріх. Містечка галицькі осінні. Є щось феллінівське у них. Когось повік […]...

БОНДАРІВНА Ой, не вітер то гуде над дахом, Поринає в сиву далину – Зграя гайвороння, птах за птахом, Обминає Бондарівнину труну. […]...

“Ой щось воно рано, кохана, ой рано…” Ой щось воно рано, кохана, ой рано На схили печерські упали сніги. Безвітря, і спокій, і тиші омана, Лиш чути […]...

КОВПАКІВЦІ В ЯРЕМЧІ …Із них кожен дивився Мужньо смерті у вічі: Є що друзям згадати – Путь була нелегка… Найтепліші обійми, Найсердечніші стрічі […]...

БРАТОВІ ДМИТРОВІ, ЯКОГО ЗНАЮ З РОЗПОВІДЕЙ Брате, холодом бузковим змальовано шибки, і щебечуть загадково красномовні ластівки. Нині пустка спить у хаті, розметавшись на всю шир, засвітивши […]...

ГОЛОСІЇВСЬКИЙ ЛІС Скільки літ відгуло Між дубів та беріз, Скільки горя було, Скільки крові і сліз. Голосіївський ліс, Голосіївський ліс… Тут свої, […]...

РУКА Тільки й видно було, що руку, а за нею не розпізнати імені, ані змісту очей, ані жодного звуку. Тільки широка […]...

“На білому снігу дуби на диво чорні” На білому снігу дуби на диво чорні. Поміж дубів стоїть давно забутий дот. Бійниці розвелись, мов щелепи потворні, Мов пащі […]...

Вітер вітер навздогад гортає твоє волосся так як вогонь сторінка за сторінкою повільно пожирає книгу і мені тоді дуже хочеться тебе […]...

“що торговця у храмі зупинить вода…” що торговця у храмі зупинить вода, що на денці долоні церковця руда, що зникомі приходять сюди по слідах невідталого крику, […]...

ТЕПЛО На чисті дзеркала, на сонячні площини я видихав життя: тремтить крапчаста ртуть, і приском мерехтять червоні крапелини – твої долоні […]...

КОНОТОП Знову коні палають в степу, гриви зфашкують раптом, і грімкоче глухе туп-тупу Трахтемирівським трактом. З грив на гриви стрибає вогонь […]...

РОЗРИВ-ТРАВА Віршам і снам не вір: травур, та рев, та вир. З варив розрив-трави скроплений кожен вірш. Зов небезпечних круч, віри […]...

“Покоління-біжутеріє…” Покоління-біжутеріє, Дивні мої діти! Вже давно мені пора З вами бронзовіти! Але ж ви не даєте – Мушу знов кричати, […]...

ПЕРШ, НІЖ ПІВЕНЬ ЗАПІЄ Петро – не Юда. Він любив Учителя. І вуст він зроду був би не отверз. …Коли вели Ісуса до мучителя, […]...

“Тут тільки народили баранця…” Тут тільки народили баранця, А там уже і шашлика оплачено… Немає кругобігові кінця, Нема і в майбутті не передбачено. Одне […]...

ВОГОНЬ НА ОБРІЇ Град зірвався, гострий, наче кремінь, На байрак опівдні впала темінь. Де шукать розжохканих корів? Їх, таки зібравши, після грому Кожну […]...

“Повітряним містком нас доля сполучила…” Повітряним містком нас доля сполучила, розпеченим гвіздком єднала руки нам, та простір розхитавсь, і в глибину провалів то розум западавсь, […]...

“Бездонний провал сатаніє…” Бездонний провал сатаніє, І грозить, і звіриться хлань, Із хлані, що вітер повіє, Морозить тьма стонів, зітхань. Скрегоче, гуде у […]...

ДОЩ Не дощ, – а кінь. Гнуздечки брязкотять, То чалий кінь Чвалає темним містом І гречно клонить голову додолу, То сонний […]...

“ДОТУЛИСЬ ДО ОБЛИЧЧЯ МОГО…” Дотулись до обличчя мого Незрівнянним, люба, твоїм, Щоб кохання чистий вогонь Розвіяв сумніву дим І в криницях наших очей Зазоріли […]...

“Хмелів і пив з розквітлої душі…” Хмелів і пив з розквітлої душі, Із губ твоїх, як сон – досвітні чари, Твого волосся запашні дощі Із золотої […]...

Літо двоє несамовито двоє задихано завчили одне одного напам’ять як хрестоматійні вірші і навіть пісок та трава тепер безсилі створити їм […]...

“рис твоїх до шкла не завернути…” рис твоїх до шкла не завернути це відбиток а життя тонке у скутарі крику гони скель чути а не видко […]...

ПОКИНУТА ХАТА На пустищі дикім росте бузина, Сіріє край поля хатина сумна. Облуплені стіни, полин, спориші, – Не видно й не чути […]...

ВОГОНЬ-ДЕРЕВО Мандарини надумав зрубати сухе вогонь-дерево навпроти пагоди, але потім задумався і зробив із нього пам’ятник. Написано: “Вогонь-дерево дало свою кров […]...

МІЙ ШПИТАЛЬ Abyssum abyssus invocat! Ruysbroek Admirabillis Безодня смерти і безодня життя спіткались на межі, а на лезі її сьогодні знова нап”ятий […]...

ВІЧНЕ 1. Досі сниться метелиця маю, Завірюха херсонських вишень. Золоті Ті очі впивають Степовий необмежений день, Що зростає у небо, у […]...

“От і упали сніги…” От і упали сніги, От і настали морози, От і бракує снаги Ждати на кращі прогнози. Холодно. Тоскно. Зима. Вітер […]...

БЕЗМЕЖЖЯ Понаджений прихильністю снігів, ошуканий, спонукуватий криком, він відчував себе рівновеликим безмежності, відбитій в люстрах днів. Слід залишав і думав: наповічно, […]...

1. “Я тільки інколи переживаю туму…” “Чути кру-кру, В чужині умру…” Б. Лепкий Я тільки іноді переживаю туму, Ту, що під вербами рідними з серця зніму, […]...

ПІСНЯ ПРО ПІВНЯ Грудка багряного крику, в чоботи взута червоні, ходить подвір’ям широким, мов по зеленій долоні. Косу тримає на крилах, косу веселу […]...

“Червінні дні грибного духу…” Червінні дні грибного духу поволі скресли, без знаку, торкнувшись легко тільки слуху летючим шерхотом в листку. З глибоких нуртовинь небесних […]...

“Я вівці чорні й білі розгубив…” Михайлові Дмитріву Михайлові Дмитріву Я вівці чорні й білі розгубив у пізньому тумані. Угорі вони іще озвалися. Побіг – нема. […]...

4. ІІІ Ти не будеш знати, ти не будеш знати, ти не будеш чути, як він надійшов. Порваний подолок, пований, пом’ятий, на […]...

СТАРІСТЬ Сидить у кріслі старий чоловік, а його шкіра, як соняшник, слідує за сонцем, що постійно втікає, як кіт, який не […]...

ІЛЬКО До війни він вальси грав дівчатам, На селі був перший гармоніст. І коли вернувся в сорок п’ятім, То й гармошку […]...

ПАМ’ЯТЬ І СЕРЦЕ Від сизого до голубого одвільгли хмари й дерева, і проступаюча дорога слідом торішнім ожива. Листки потрухлі, жовта глиця, насіння з […]...

“Струнко здіймається дим! Одисей повертає в Ітаку…” Струнко здіймається дим! Одисей повертає в Ітаку. Лози врочисто шумлять. Хлюпає любо вода. Скоро зустріне його дорога Пенелопа. Заскавулить, упізнавши, […]...

Related posts: