БЕЗМЕЖЖЯ

Понаджений прихильністю снігів,
ошуканий, спонукуватий криком,
він відчував себе рівновеликим
безмежності, відбитій в люстрах днів.

Слід залишав і думав: наповічно,
але вода ішла йому навстрічно,
змиваючи відмітини й відбитки,
і обертала машкару трагічну
на реготню, що розповзлась на нитки.

Щоб хоч крижину зберегти на згадку,
усі струмки він заганяв у гатки,
міняв супротно вперту течію,
лопатою все тіло ручаю
рубав. Перекидав у спогад довгу кладку.

Та й пам’ять зраджує: січнева білість де?
А талий сніг впотужнив тільки воду…
І порожнина ширшає – гуде,
віщуючи безмежжя і свободу.

(1 votes, average: 5,00 out of 5)

БАКЕНЩИК Що ж мені свідчать твої зморшки? День надійшов і відійшов. Дощ розгулявся – чорні стьожки гадючаться з-під підошов. Несеш вогонь […]...

“Земля парує… На безмежжя голе…” О земле рідна, дай напою. Щоб колосився спів! 1938. (З вилученого) Земля парує… На безмежжя голе Пролився дощ, краплистий і […]...

ЗОЛОТІ СТРУМКИ Золоті струмки розлилися. Червоного золота повні. Із ланів біжать, Із ярів гомонять, Із гір течуть, Аж до моря чуть… Течуть […]...

ВІРШ, ЩО ПРИЙШОВ З ОСТРОГА Це містечко… таке собі – провінційне, як тисячі… та в нім глибини, коріння, золочена висота. Є згадати про що, є […]...

ІЛЬКО До війни він вальси грав дівчатам, На селі був перший гармоніст. І коли вернувся в сорок п’ятім, То й гармошку […]...

“На снігу торішнє листя…” На снігу торішнє листя, насінина на снігу, сніг присів, немов прокиснув, стежку втоптану прогнув. Пойнялась водою крига – жовта тріщина […]...

“Неначе птах з ключами журавлів…” Неначе птах з ключами журавлів, Нежданий спогад з півночі прилинув, Торкнувсь мені до серця – й на хвилину Зашерхлий біль […]...

“Ти в руки не береш…” Ти в руки не береш сокиру або кріс, але й тобі кортить у зрубі весняному, як предку, що рубав по […]...

“Затінок, сутінок, день золотий…” Затінок, сутінок, день золотий. Плачуть і моляться білі троянди. Може, це я, або хто, або ти ось там сидить у […]...

ОСЕЛЯ Єдина оселя – засипаний снігом сад. Єдиний спогад – на чорнім снігу білі ворони. Падало листя. Листя падало і згасало, […]...

“Про зяючі дні непрожиті…” Про зяючі дні непрожиті, про дні дуплуваті на спогад лишилися кім’яхи вати. Проціджуєш подих крізь неї, згортаєш, мов іграшки, дати: […]...

“Гримлять протести. В золотих погонах…” Гримлять протести. В золотих погонах Зухвала, схудла на малім пайку, Гартує скаргу, вперту й гомінку, Офіцерня, маршуючи в колонах. Пивні […]...

ДОЩ Не дощ, – а кінь. Гнуздечки брязкотять, То чалий кінь Чвалає темним містом І гречно клонить голову додолу, То сонний […]...

БУТИ МЕТЕЛИКОМ Огорне тишею, обпеленає снігом, до нитки сивої прив’яже – хилитайсь. Допоки кокона дощу ласкавий ніготь не доторкнеться лагідно до нас. […]...

КОПИЦЯ Скиртували слова У копицю – Сіли відпочити. Рости, копичко, Рости – Вистачить На довгу зиму....

“Глухе падіння яблук, мовби крок…” Глухе падіння яблук, мовби крок Годин нічних, коли з німого глибу, Як сім’я всесвіту, струмки зірок Спадають на земну родючу […]...

НОСТАЛЬГІЯ Я спинити біль серця не годен, Коли спогад покличе мене У дитинство моє благородне, Що у снах десь-колись промайне; У […]...

“І, посміхаючись, мов танув…” І, посміхаючись, мов танув, і перетворювавсь у рух. І відкривав не вуха – рани, аби поглибити свій слух. І затверділе […]...

“На синю синь води лягла від хмари тінь…” На синю синь води лягла від хмари тінь, Посумувала хмара за собою. До вечора іде, холонучи, теплінь І тулиться до […]...

ВОДА Впотужнилась вода – уже й не перейнять, припала до землі її важка печать. І змила кущ лози з мурахом на […]...

РУШНИК Було це наче в давнину – Любив я дівчину одну. Стрічали з нею весен цвіт, Весь світ співав біля воріт, […]...

ВЕРЕСНЕВИЙ РОЗДУМ Снує серпанок вересень над містом, Ключі гусей у вирій подались, Жовто-гарячим і багряним листям Сипне нам скоро ранній падолист. Злиняла […]...

З-ПІД ЧЕРЕПА З-під черепа драглиста маса мозку, немов слимак несміливо обмацує незнаний грунт, висовує свої щупальця, здригається на кожний шелест, вчувається у […]...

“То дощ, то сніг, то знову дощ…” То дощ, то сніг, то знову дощ, І листя лопотіло, Побуровіла нехворощ, Вода на зиму сіла. Піввітру пахло ще теплом, […]...

ДВА СТРУМКИ Два струмки. А різна в них вода. В першому – дзвінка і молода. В другому – лінива й розміліла, Од […]...

Метелик ночі злетів на вікна метелик ночі злетів на вікна фіолетніє світ травневим бузком одна пелюстка впала на серце при прешій зірниці тону в спогад...

МИКОЛА ВІНГРАНОВСЬКИЙ – Марієчко, качки у небі!.. Сладо! До ранку й спогад вітром віднесе. Ти знов мені привидишся Елладою, А я собі […]...

ВОРОН Мчить теля від зляканої квочки, Де трава розхлюпала курчат, А за ним крізь сині молоточки – Татове і мамине дівча. […]...

ПТАШИНЕ ІМЕННЯ Опукла спокусливість ліній пливучих схвильовану плоть за хвилину озвучить; і ніч насолоди, спожита поволі, розчиниться в грудях крупинкою солі. Від […]...

ЛІС Навчися лісової мови із книги лисів та сарнят! Виходить місяць до діброви писать елегії на пнях. Струмки полощуть срібло тиші, […]...

ГЕОМЕТРИЧНЕ Прийшли до круга. Стали зусібіч. І голови накрили прапорами. І хтось завів нестямно довгу річ про конуси і паралелограми. А […]...

“В готель столичний із бетону й скла…” В готель столичний із бетону й скла Несмілою і тихою ходою Ввійшла приїжджа жінка із села І запах поля принесла […]...

“вміння пасти левів…” вміння пасти левів досягається наївністю вона звичайно не ти вона має тіло і тінь вона не виходила поза обрій як […]...

ГІРКЕ ПРОЩАННЯ Коли сідаєш в лайнер, щоб навіки Покинуть рідну землю, – Отоді В тобі скипають всі струмки і ріки, Кров пращурів […]...

“Я – Леда, ти – цитаделя…” Я – Леда, ти – цитаделя, Закопана напоказ… Ув орбіті брову Я – Воркун у кров… І мажорно сон рожам, […]...

ПІХОТИНЕЦЬ Душа відділилась від тіла Ще там, на майдані міськім. Врочиста така, білокрила, Літає і в’ється над ним. А тіло, струнке […]...

ВІЧНЕ 1. Досі сниться метелиця маю, Завірюха херсонських вишень. Золоті Ті очі впивають Степовий необмежений день, Що зростає у небо, у […]...

“Як тішить очі перший сніг…” Як тішить очі перший сніг, Безжурний, лагідний, мов сміх Дівчати перед шлюбом, – І як його ми любим! Та як […]...

СКАРБИ Збирачу просторів безглуздий, ти все, що бачив, те і брав: від ваготи аж ноги грузли, зір захлинавсь від різних барв. […]...

“Вимите тіло – з води…” Вимите тіло – з води – рипить під руками, мов яблуко… І солодка вода стікає на брови, у напіввідкриті вуста, […]...

Related posts: