Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові







2. “Поетами назватись не спішім…”

Поетами назватись не спішім…
Цю істину я ще раз перевірив,
Коли прийшов у той опальний дім,
Де Пушкін струни рвав своєї ліри.

Та що там струни – рвався кожен нерв
Від суєти нікчем та кривд царевих.
Мені про все повідають тепер
Ці води, ця земля, оці дерева…

Поети – Пушкін, Петефі, Тарас…
А ми, пробачте, доти віршотворці
Допоки мислі будуть коло нас,
Мов цуценята, бігати на шворці.

На Псковщині цвітуть сади якраз,
Бузок, як хміль, в Михайлівськім яріє.
Наш різномовний збуджений Парнас
До Пушкіна несе свої надії.

Отямтесь, не біжіте навмання,
Не стрекотіть у віршах по-сорочи.
Ми, хай далека, а таки ж рідня
Поетових рядків і многоточій…

…Смаглявочолий Обдула Аббас,
І запальний, і молодий, і добрий,
Неначе в нім зібравсь увесь Кавказ,
Вогнем очей пострілює за обрій.

Тим часом ми з Чурбановим Ташли,
Нащадки тих, що гинули поволі,
До Острова усамітнення дійшли,
Поетові доторкнулись долі…

Смеркає… Схлипи. Сороті внизу.
Не галасуйте, хлопці і дівчата.
Десь тут хазяїн ходить поблизу,
Хоч би з пошани варто помовчати.

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (3 votes, average: 1,67 out of 5)


2. “Поетами назватись не спішім…” - БРОВЧЕНКО ВОЛОДИМИР