“Струнко здіймається дим! Одисей повертає в Ітаку…”

Related posts:

1. “Я по світах блукав, як Одисей…” Дружині Вірі Я по світах блукав, як Одисей, А ти чекала, вірна Пенелопа. Була далеко золота Європа, Ще дальше – […]...
2. “Не дорікай і не вини…” Не дорікай і не вини. І не ревнуй – нема причини. В пориві гніву не клени Мої сивини. Хіба моя […]...
3. IX Allegretto. Сад-пантеон САД між землею і небом ніби міст підвісний ніби міст підвісний провисає між небом і долом земним САД наче міст […]...
4. Весна до нас рік-річно повертає Весна до нас рік-річно повертає, Рік-річно кожне дерево цвіте. Та серце людське раз лиш процвітає: Коли настане верем’я святе. Скажіть, […]...
5. “Повертає “на врем’є”, на дору погоду…” Повертає “на врем’є”, на добру погоду: Золоті сипнуло стріли сонечко зі сходу. Полякались темні хмари, не прийнявши бою, Та й […]...
6. “Коли на березі Дніпра…” Коли на березі Дніпра Лежу вночі біля костра, – Чоло пашить, а в спину зимно, – Мене проймає безпричинно Бентежне, […]...
7. ДО СТЕПУ Поведи мене, поведи мене До своїх колоскових осонь, За Паліївку та за Димине, Де гарячі шляхи, як вогонь. Розкажи мені, […]...
8. “Моя дружино… Так, не легко…” Моя дружино… Так, не легко, Шлях нелегкий цей взагалі, І нам дорогу цю далеку Долать на спаренім крилі. Буває солодко […]...
9. “І те, і те: як птах ранковий…” І те, і те: як птах ранковий Раптово випурхне з трави, Як сон перерваний раптовий – Мені не йдеш ти […]...
10. ДІВОЦЬКА ПРАВДА Сонце вставало; крізь на небі чисто, Де-не-где хмарка гуляла на волі; Тихо в дуброві, тільки ледве листом Щось розмовляла висока […]...
11. СОН Приснивсь мені Михайло Орищук, Псевдонім “Сойка”, друг мій од малого, В УПА пішов не від чужих принук, Але на поклик […]...
12. “Над ліжком дитячим, над сном голубиним…” Над ліжком дитячим, над сном голубиним Витає, мов чайка, турбота твоя, Моя ти дружино, Моя ти єдина, – І радосте, […]...
13. “І знову сам воюю проти себе…” І знову сам воюю проти себе – Два чорти скарапудились в мені. Один волає: “Зупинись! Не треба!” Штовхає інший: “Не […]...
14. “Тисячолітній дуб в Холодному Яру…” Тисячолітній дуб в Холодному Яру, Воскреслий з небуття маленький хутір Буда. Як мало важить те, що я колись умру, Як […]...
15. ОСТАННІЙ РУБІЖ Коли невірний друг тихенько зрадить, коли немає ради і розради, коли усі вже спалено мости, – я вистою. Бо є […]...
16. НОВОРІЧНІ ДУМИ Морозяне. На видноколі, Як щит, поблискує зоря. Немов з душі останні болі – Зриваю лист календаря. І затихають давні рани, […]...
17. ЕПІТИМІЯ За що мене карає Бог, не знаю. Здогадуюсь, дияволу служив. Служив, але не пив ні коньяку, ні чаю, В братерстві […]...
18. ЮВІЛЕЙНЕ Неопалима ватра самострати Мого піввіку звагло відгула. Дотла згорівши, з попелу зростати І досягати високостей тла! Мені доба, немов гранчасте […]...
19. “Покоління-біжутеріє…” Покоління-біжутеріє, Дивні мої діти! Вже давно мені пора З вами бронзовіти! Але ж ви не даєте – Мушу знов кричати, […]...
20. “Світ мені усміхається тепло….” Світ мені усміхається тепло, і розлуки немає-таки. І несуть мене прудко до тебе кораблі, поїзди, літаки. Я шукав острови невідомі, […]...
21. “Ні гожий Майн, ні Райнові щедроти…” Ні гожий Майн, ні Райнові щедроти, Ні косогорів пишнобарвна гра Не нагадають степові широти І не заступлять рідного Дніпра. Я […]...
22. “Пригас вогонь важкого бою…” Пригас вогонь важкого бою – І я крізь подув крижаний Іду незнаною тропою Під сірим небом чужини. Навколо хмуряться простори, […]...
23. ВЕЧОРОВИЙ ВИПАДОК НА ОТЧОМУ ПОДВІР’Ї Пахтить копиця сіна серед двору, Підводиться прив’ялений спориш. Я так люблю сільську вечірню пору, Коли під зорями розхристано лежиш, Коли […]...
24. “Коли ж порине ярий борвоспад…” Коли ж порине ярий борвоспад, Який клекоче під грудьми стовирно? Тобі не треба янгольських порад, Що повівають крилами сумирно. Пече […]...
25. ОСВІДЧЕННЯ Я тут родився восени: Морозом бралася стерня – І падолист у теплі сни Мене вгорнув, немов зерня. А навесні пішов […]...
26. ХУТІР ВИШНЕВИЙ В. Ц. Там, за порогами, в степах, де землі щедрі та розлогі, сидять лелеки на стовпах і ріллі дихають вологі, […]...
27. ВОГОНЬ НА ОБРІЇ Град зірвався, гострий, наче кремінь, На байрак опівдні впала темінь. Де шукать розжохканих корів? Їх, таки зібравши, після грому Кожну […]...
28. МЕРАНІ З Ніколоза Бараташвілі Без дороги-сліду мчить мене Мерані, Сивий ворон карлика в чорному тумані. Мчи ж мене, Мерані, в чорному […]...
29. МЕНІ НЕ ЖАЛЬ Мені не жаль, що нам судилось Нести до скону хрест розлуки, Моє чуття не раз сталилось На пробнім камені розпуки. […]...
30. “Ой щось воно рано, кохана, ой рано…” Ой щось воно рано, кохана, ой рано На схили печерські упали сніги. Безвітря, і спокій, і тиші омана, Лиш чути […]...
31. ПРАВЕДНИЙ ГНІВ Мене мордовано і вбито, В пекельнім спалено вогні. В Майданеку і в Моабіті Тінь залишилась на стіні. І в Освенцімі, […]...
32. СТАРИЙ ІЗ САНТА-МОНІКИ Я тут живу, Я маю дім і сад. У мене внуки, Правнуки і діти. А я от – сам, Вже […]...
33. “Ой, гори ж мої, гори…” Ой, гори ж мої, гори Високі, зелені! Чи заплачете ви, гори, По мені, по мені? Чи заплачете ви, гори, По […]...
34. “А затишок співає, мов сирена…” А затишок співає, мов сирена. Не треба воску, я не Одіссей. Вже леви ждуть, і жде моя арена. Життя, мабуть,- […]...
35. ДОРОГИ Розгорнулась земля, наче книжка (дороги, дороги, дороги). Зашуміла трава і принишкла, простелилась нам юним під ноги. Тільки небо і тільки […]...
36. “Мене раптово будять поїзди…” Мене раптово будять поїзди, відлунням тихий досвіток цокоче. В короткім сні лечу я поміж див і кулаками протираю очі. Уже […]...
37. ДО ПРОБЛЕМИ ДОБРА І ЗЛА Де тільки я не бродив оці тисячу літ! Скільки забулось? Забудеться скільки? Не знаю. Кров закипала на кризі по краплі, […]...
38. СТИХ І Не жаль мені, що люті муки Мене женуть в сиру могилу. Мене давно, давно втомило Життя гірке. Поро розлуки, Вітай! […]...
39. “Щоб не бути самотнім, вогонь розведу…” Щоб не бути самотнім, вогонь розведу, Оберу собі місце в долині чи лузі, Упаду в мураву і зорю молоду Відшукаю […]...
40. “А я у гай ходила…” А я у гай ходила по квітку ось яку а там дерева люлі і все отак зозулі ку ку Я […]...