Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові






ТЕПЛО

На чисті дзеркала, на сонячні площини
я видихав життя: тремтить крапчаста ртуть,
і приском мерехтять червоні крапелини –
твої долоні їх ніколи не зітруть.
Бо витнув на роду похмурий карбівничий
цю рану – і ввіклав у неї три персти…
Щоб пережити біль, і не зігнуть обличчя,
і в тріщинах дзеркал не бачить чорноти,
я видихав життя по краплі, похвилинно
і пучками зминав стеблини, мов гноти.
І запеклася кров у жилах в горошини –
не видихнуть мені всю на дзеркальний лід;
горять, горять вогнем дві сонячні площини,
відбивши – глиб у глиб – супротилежний світ.
Та що це? Гострий сніг перетина зіниці,
і не склеплю повік – палають дзеркала,
і сухожилля рве тупий осколок криці,
який я у війну ввібрав замість тепла.

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (3 votes, average: 1,67 out of 5)

ТЕПЛО - МОВЧАН ПАВЛО