ПРОМЕТЕЙ НА ЗЕЛЕНІЙ СТІНІ

Вже давно не було такого світла в цьому домі –
сьогодні прийшов до мене вересень
й акапунктурою неба проколов мені скроні
й стало так, що з очей потекла зелень.

Птахи розпинали тишу й п’янко дихали сонцем.
Павутиння за вікном не разило
більше. Цю сріблисту ткань поткав павук з ниток душі,
що хворіла місячною темінню.

Тепло з кутка ока спливло на поверхню тіла.
В цю мить так хотіла б бути шибою,
яку з розгону розбив би якийсь птах приречений,
прийняти укол дзьоба мов пестощі.

Так хотіла б заснути, коли зелень – ще зелена,
коли крик сонця, зашитий у листках,
кожного ранку протирає очі співунам,
а я – Прометей на зеленій стіні.

(2 votes, average: 3,50 out of 5)

ПРОМЕТЕЙ IV Коли ж розвіявся туман, Його з комірки на майдан Вели з-під допиту на люди, Можливо, хто жалом огуди Роз’ятрить біль […]...

ВІРШ, НАПИСАНИЙ НА ТЮРЕМНІЙ СТІНІ Знов тюремна параша. Не ліпша й не гірша, Ніж усюди, де випало бути мені. В дверях клацає вічко… Пишу цього […]...

ПРОМЕТЕЙ I Як зараз бачу: з-за ріки – Дві кручі, наче маяки; Одна зелена, чорна друга. Чи літнє сонце, чи зав’юга, – […]...

ПРОМЕТЕЙ III Облава німців по дворах, Як та чума, ходила. Жах, Німий, холодний, до світанку Гримів прикладами на ганку, Стріляв, свистів, палив […]...

Червоні дими крови живлять сон орла червоні дими крови живлять сон орла на похиленій у зелень молитви голові Родогаста закляклим ляком чорного коня у чистому кроці […]...

ДВЕРІ У СТІНІ Цей сон на яві ніби бачив я: Нараз потухли шуми пароплавні, Лиш очерет, та ясновербні плавні, Та многовода дужа течія. […]...

“Смерть, як ловець, ладнає сіті…” Смерть, як ловець, ладнає сіті На все живе у білім світі. Не обійти їх, не минути, І мить між бути […]...

“Портрет жіночий на стіні…” Портрет жіночий на стіні, У грубі жевріють вуглинки, І тихо-тихо, як у сні, Пливуть за вікнами сніжинки. Пливуть за ними […]...

СТАНСИ 1. Ще досить простору між сосон зсутенілих і тиші гострої, щоб зранить сонне тіло. Ще неба досить, щоб його зчорнить, […]...

ПРОМЕТЕЙ …І Прометей, від скелі, не одкутий, В розп’ятті скам’янілий, з дивини, Ожив, почувши хлипання про Крути Панів, що вибиваються з […]...

ПРОМЕТЕЙ Смерть із Москви летить, Джохаре, На поклик брата-холуя. Вона як блискавка із хмари; Ти ждав її. Вона твоя. Тепер впади […]...

ПРОМЕТЕЙ V Чотири ночі й довгі дні Без сподівань, в самотині, У кам’яній, як лід, комірці… Лиш гострий окрик на повірці, Лиш […]...

ПРОМЕТЕЙ II Ви чули, як шумлять бори У вересневі вечори? І кожен вечір – у шоломі, В шинельці – в далі невідомі […]...

XLIV. “Не хочу…” Не хочу імени, ні тіла, ні свідомости! Бути прозорою краплею води на квіті твоїх уст....

“Тирлує тьми поріддя низькочоле…” Тирлує тьми поріддя низькочоле, Терплять поля, уперті, мов граніт. Коли ж потоптані ордою доли Покриє волі променистий цвіт? Ввесь світ […]...

“Дні з розгону вдаряються в вічність…” Дні з розгону вдаряються в вічність І згоряють, на мить спалахнувши, Щоб опісля короткої ночі Знов настало рожеве світання. Люди […]...

ПЛАЧ ЯРОСЛАВНИ Мури якісь, хтось ридає на мурах, А перед мурами степ… Де б це, скажи мені, вірний мій джуро, Ми опинилися, […]...

ВІДКРИТТЯ ПАМ’ЯТНИКА Не до мистців, не в пантеон поетів прийшов, щоб слави лавр прийняти на чоло: – ще не настав той час, […]...

ТОСТ Ти тут! Ти тут! Кохана, ти як світ, – Початок і кінець твій загубився… Багряною півчарою схилився В вологих сонцетінях […]...

“Які щасливі очі у казок…” Які щасливі очі у казок! Я прокидаюсь, серце калатає. Зима стоїть персидська, як бузок, і жоден птах її не хилитає. […]...

“Стрільцем бим бути рад…” Давня мисливська пісня Стрільцем бим бути рад. Стрільцем бим бути рад. Як побачу порошницю, Пистолята і рушницю, Гарну з борсука […]...

СЛЬОЗА ДО МАТЕРІ Птах наздогнав мене. Я поспішав до мами. Авто хрипіло із останніх сил – На мамин сон летів. Дороги стало мало […]...

МОРЕ Воно, відвічно шепчучи, ряхтить І, раптом набухаючи, з розгону Юрму печер затоплює бездонну, Аж поки чар Гекати відлетить. Чи прийме […]...

ВУЗЛИК НА ПАМ’ЯТЬ Помруть чи ні римовані рядки – Істотно, Та не цим піклуюсь нині: Чим стану я, коли мої кістки Камінням зробляться […]...

АПОСТОЛИ Спинився. І мить, може мить постояв на межі. Вони не здригнулись, коли зупинився, ні після. Вони просто поруч ішли, галілейські […]...

ТИ Я люблю твій стан Я закоханий у згиби тіла В тобі і Стріндберг і Ростан Як затремтіла Прекрасна ніби станс […]...

“Звичайна собі мить…” Звичайна собі мить. Звичайна хата з комином. На росах і дощах настояний бузок. Оця реальна мить вже завтра буде спомином, […]...

“Для всіх ти мертва і смішна…” Для всіх ти мертва і смішна, Для всіх ти бідна і нещасна, Моя Україно прекрасна, Пісень і волі сторона. Поглянь: […]...

САМ ЗА ДЕРЕВОМ З-за дерева узнаю, що я вже не я, а дощ за деревом. Тепер мої вівці пасуться без мене. А я […]...

З ГОЛОВНИХ ГРІХІВ не знаю заздрости але вона хоче знати мене віддавна прокладає дорогу до моїх чуттів і видно вже доторкнула мене своїми […]...

“Наївні сцени завченої ролі…” Наївні сцени завченої ролі – Смішна мені їх вічна метушня. Я сам в собі, як в замкнутому колі, Насущні думи […]...

ІЗ ВІРША Сьогодні тобі в дорозі зустрілася безіменна полонина, стан в тумані: вчуваються колокільця і пахне димом. Ти на мить зупиняєшся, заплющуєш […]...

ПЕЧАЛЬНА ІСТОРІЯ З ПТАХОМ Білий птах заблудивсь серед ранньої хвищі, Загубивши і клин, і дорогу свою. А братове його подалися повище, Понад хату лиху, […]...

2. ЩО Я РОБИВ ПОПОЛУДНІ? Я тримав себе в бетоновім кулаці на шпилях синього чорнила, далеко внизу був папір і мій біль, я поставав, як […]...

НІЧНЕ Перший дотик до тіла – бентежного тіла, гарячого тіла (вся душа затремтіла…). Розливається дивне тепло те по твоєму – що […]...

“Майне у небі опівнічний птах…” Майне у небі опівнічний птах, І срібна дрож пролине по житах, І тінь ковзне по місячній долині, І моторошно стане […]...

“О, як багато я в собі згубив…” О, як багато я в собі згубив І як багато загубив у інших, Коли писав такі холодні вірші Про те, […]...

ТРЕБА Треба бути сонцем, щоб промінням гріти, Треба буть грозою, щоб громом гриміти, Треба бути вітром, щоб хмари гонити, Треба бути […]...

ДУША ЦЕРКОВЦІ Душа старої церковці Ходить між буками, Гребе на горбі, на згарищі, Чи не лишилося щось З мосяжних хрестів, Якийсь уламок […]...

СТИХ V Не тіла ради, не тіла Терпів Спаситель знущання І випив чашу страждання – Не тіла ради, не тіла! Його кервавиця […]...

Related posts: