Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові







“Наївні сцени завченої ролі…”

Наївні сцени завченої ролі –
Смішна мені їх вічна метушня.
Я сам в собі, як в замкнутому колі,
Насущні думи думаю щодня.

Вони мені – як ноші подорожні,
Нелегко їх теліжити в путі,-
Чи ж дивина, що нині ще спроможні
Сізіфи перти камені круті?

Трудний мій шлях, і думи – як граніти,
Зносилися і сили, й постоли,
Та де мені ці бесаги подіти,
Коли вони до тіла приросли?

То вниз, то вгору – важко, поступово.
У серці сумнів моститься, мов птах…
Чи ж дивина, що виношене слово
Я вимовляю з кров’ю на устах?

1974

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (3 votes, average: 3,33 out of 5)


“Наївні сцени завченої ролі…” - ГНАТЮК ІВАН