Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові



КОВАЛЬ



Пісні кують небесні ковалі,
співають ними синє тіло світу;
на м’язі серця блискавки поміту
карбують нам залізні королі.

Кував коваль в задрипанім селі
якогось безпросвітного повіту.
На лаві газди – літослови міту
розпаленої, ярої землі.

Він зароди з горнила золоті
виймає. В строгім самозабутті
навчає їх праформами співати.

А щось маленьке тулиться в куті,
таке руде, окате, пелехате, –
навчається свої пісні кувати.



КОВАЛЬ - РУБЧАК БОГДАН