Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові

ЗГУСТКИ

* * * Колись мій час на мене віяв братом, весною, що тулилася до мене, – усе в мені знемовлене, […]

ДО КЛІО

А все-таки ти – тільки корч гістéрії, Кліо. Злива на камінних плитах, хвилинний скорпіон на сталактитах – анналах абсолютної історії. […]

ПРОМЕНИСТА ЗРАДА

Треба більшої самоти, ніж та, що в чотирьох стінах : треба, щоб в собі ти назавжди впав на коліна. Так […]

ДРУГА ОГОРОЖА

Від безміру глухого світу оборони, моя розквітла! (Б. І. Антонич) Мережу я спорудив на межі, куди вимови вже не досягають: […]

БОЖЕСТВА

(З В. Г. Мервіна) Колись товпилися на порозі смертности Та не були обрані Немає свободи такої як їхня Тих що […]

МАЛА ЛЕГЕНДА

Корився він по норах і печерах, та ніжности у камені замало : старих світів коричневе череп’я його безсилі стопи протинало. […]

ЩОБ ДЕСЬ РУКА НАКРЕСЛИЛА

Коли то на трьох темних вістрях кровію сплив світ і дерево пізнало свій закон, тоді настала тиша й не було […]

ТРИ ФРАГМЕНТИ “СЛОВА”

1. Криво летять ратищ іглиці. З хмари латать віщиві-птиці. Чорною гиччю дими ріжуть обрій. Хижо кигичуть птиці недобрі. 2. З […]

ІМПРОВІЗАЦІЯ ОПІВНОЧІ

1. Постукаєш у двері. Гострі кроки по засмічених дошках підлоги, і лице – зелена пляма в коридорі : у мене […]

ВІЩУН

Обачно! Не запитаєш нікого, де починаються межі ці. Навіть оленя зіркорогого, ні гадюку, темну наложницю, ні мухомора, що мружиться на […]

МОТЕТ

(З Еудженіо Монтале) Цього обличчя, ножиці, не тніть, єдиного, у пам’яті спустошеній. Заслуханого, чистого лиця не закленіть у безконечність млисту. […]

“Самотні дівчата…”

Самотні дівчата носять на грудях стигми місяця – два відображення його обличчя – що сповнюються жадібним стражданням, коли ніч, що […]

Страница 1 из 3123