Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові

ДЕКАДАНС

1. Осінь, наче в’юнка кокетка з далеких днів, що в протертім портреті предка, на чарки дні бачить очі палкі, протлілі, […]

ВЕЧІРНІЙ ЧАЙ

М’яко чекає чай, і взагалі вечір на наш одчай зам’яко ліг. В нашій зимі взамін століть землі взяти зірниць близінь […]

П’ЯТНИЦЯ САМ

Оцей наговорив багато хитрих слів, оставив тьму дарів, що я їх не просив : на погляд мій відвертий маску він […]

ГРОБИ УНУКІВ

Це тут були гроби моїх унуків, де ми з тобою, мила, лежимо, а я тобі – любовник молодий. У синіх […]

СВЯТА І ЧОРТ

В коконах ікон заклякли вікна, і в сукні всеношних сонні стегна. Різноколірові миті квітня в зóлоті старих мозаїк стигнуть. На […]

“Я ВИМАГАЮ ПОВНИХ ПРАВ”

“Я вимагаю повних прав”, – сказала тінь. Затріскотів довкола сміх сухих комах, і кондор прошипів нечистий жарт. Неповоротливе безсилля спілих […]

ПІСНЯ ЖІНКИ ПІД МІСЯЦЕМ

Місяць кохати хоче, він пісню кличе щоночі, та заворожене ніччю в камінь його обличчя. Збуджений юнак снами, в злобі закляклій […]

ПІСНЯ ДЛЯ МАР’ЯНИ

Ця любов, наче овочі цінні. Дозрілі, пізні. Наче ніч, що вібрує в осінній, в останній пісні. Цю любов я із […]

ДУМАЮ ПРО ВОЛЛЕСА СТІВЕНСА

(З Роберта Блая) Цей новий сніг наче говорить про дівчат В легкому убранні, тканому із золота, Так, як старий сніг […]

ДРАМАТУРГІЯ

Я пережив наш життєдайний гріх, ту нашу гру, квітневу та осінню. А ти приходиш і відходиш тінню, неначе лицедії снів […]

ЗГУСТКИ

* * * Колись мій час на мене віяв братом, весною, що тулилася до мене, – усе в мені знемовлене, […]

ДО КЛІО

А все-таки ти – тільки корч гістéрії, Кліо. Злива на камінних плитах, хвилинний скорпіон на сталактитах – анналах абсолютної історії. […]

ПРОМЕНИСТА ЗРАДА

Треба більшої самоти, ніж та, що в чотирьох стінах : треба, щоб в собі ти назавжди впав на коліна. Так […]

ДРУГА ОГОРОЖА

Від безміру глухого світу оборони, моя розквітла! (Б. І. Антонич) Мережу я спорудив на межі, куди вимови вже не досягають: […]

БОЖЕСТВА

(З В. Г. Мервіна) Колись товпилися на порозі смертности Та не були обрані Немає свободи такої як їхня Тих що […]

МАЛА ЛЕГЕНДА

Корився він по норах і печерах, та ніжности у камені замало : старих світів коричневе череп’я його безсилі стопи протинало. […]

ЩОБ ДЕСЬ РУКА НАКРЕСЛИЛА

Коли то на трьох темних вістрях кровію сплив світ і дерево пізнало свій закон, тоді настала тиша й не було […]

Страница 1 из 3123