МОЖЛИВІСТЬ
Нам суджено лиш дно у цьому океані
повітрянім, де й дужі вітряки
не розженуть все затхле і стояче:
нам – за поверхню ринути б, за грані,-
чому ж ланцами туги всі
думки приковано до дна?.. Ми й звідси бачим:
над нашим – ще є океан, що в срібній осолоді
нас кличе з цих глибин, де й дужі вітряки…
Але з ланцами виринути годі.
Й прорватись ніяк. Навіть крізь зірки.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)
Related posts:
- “Сама тільки можливість…” Сама тільки можливість існування конвою свідчить про страх людини перед свободою, – зате присутність конвою викликає нестерпучу конечність бунту і […]...
- ОКЕАН Я не знаю – є Що ще більш таємне Як це співуче слово – Океан. Скільки людей-героїв В твої простори […]...
- ЛОВИ Ловив його із глибин Дніпра, Ловив із надвечір’їв і світанків, Із шепоту трави і верболозів, Із того вітру, що летів […]...
- ФІЯЛКИ Фіялки й телефонна трубка заворожливим сяйвом кличе, і місяць, мов червона губка, змиває попіл дня з обличчя. Слимак з ебену, […]...
- НА ОРІЛІ Друже мій, курличуть журавлі, Вогнище на кручі догоряє. Картоплини, спечені в золі, Батько твій для внука вибирає. Батько сивий, а […]...
- Кабала зірок кабала зірок вітряки у дзеркалах солончаків колесом щастя на терезах янгол і чорт важать серця тягар...
- ГІЛЬЧАНСЬКІ ДЖЕРЕЛА (Біля святого Миколая) У кам’яниці із камінних нір Пливе вода холодна і прозора, Поміж відрогів Кременецьких гір, Джерелами двигтить під косогором. Їх обступив […]...
- “Гора кличе. Але то жінка…” Гора кличе. Але то жінка. Скільки на ній квітів.., а в прірвах золота, що болить і не встигає побути болем […]...
- МАРКІЗА ДОС САНТОС я приходжу у срібній авреолі вносити пахощі манака сигарет знадвору і пити чорну каву з блакитної філіжанки сміятися кепкувати розпещена […]...
- “Потонула в ромашці бджола…” Потонула в ромашці бджола, Потонула в житах перепілка. Серед цвіту садів і зела Розпускається сонце, мов квітка. Все буяє, радіє […]...
- THE LAST FRONTIER Маркові та Ії – на далеку дорогу до Каліфорнії Піонери країни ішли неодмінно зі сходу на захід. Куля сонця – […]...
- ДУХ Людина – що таке? Не плоть, не море. Не океан, не космос, тільки дух. Йде смерть, але вона не переборе […]...
- “Замерзло жовтаве сонце…” Замерзло жовтаве сонце В небесній кризі, І гасне проміння гронце На снігу ризі. Я чую, полярний світе, Смертельна тише, Як […]...
- “День розтане в тихому багатті…” День розтане в тихому багатті, Догорить в калиновім вогні І спаде на золоте латаття, Наче попіл, в сивім тумані. Там […]...
- СПОМИН В рожевій куряві дорога, Рожеві села в далині… О, як дзвінко, голоснорого Ти відкликаєшся мені! Ще вітряки – як на […]...
- ФОНТАН Фонтан – чи пам’ятаєш ти фонтан, що розсипав п’янкий дурман і шуму океан? Цей день – чи пам’ятаєш ти цей […]...
- “Коли визорять в небі тривожні сузір’я…” Коли визорять в небі тривожні сузір’я Тихий відблиск далеких незгасних імен, І прогляну тоді між імен і між зір я […]...
- “Океан не випити до дна” Океан не випити до дна. Вічність є одна, лише одна. То чого ж я зморено тремчу, Коли бачу спалену свічу? […]...
- “Шукаймо тайн в труді й любові..” Шукаймо тайн в труді й любові, бо вже від бомб, що спокій рвуть, хлопчата юні, чорноброві знов чорнобривцями стають. А […]...
- В ПІВСВІТЛІ Тиха, сумна, як мрії тінь повіяна, Ти крізь душі моєї йшла кімнати, Світи, де була пустка безнадійна, Ти стала цвітом […]...
- “Спрага прагнення вічності…” Спрага прагнення вічності запеклась на людських устах, і минущий, я – вірю в яскраве безсмертя! Черепашачий рід, чи трьохсотлітній птах […]...
- ПІСНЯ ЖІНКИ ПІД МІСЯЦЕМ Місяць кохати хоче, він пісню кличе щоночі, та заворожене ніччю в камінь його обличчя. Збуджений юнак снами, в злобі закляклій […]...
- За нашим веком мы идем … За нашим веком мы идем, Как шла Креуза за Энеем: Пройдем немного – ослабеем, Убавим шагу – отстаем....
- Слово Принести в поезію Хочу щось нове, До того не знане, З глибин добуте. Шукаю в народі Яскравого слова, Щоб віршем […]...
- “Там, де мені добре…” Там де мені добре – довкола гори – невисокі переважно і я дуже тяжко прийшов до розуміння що невисокі вони […]...
- “Прилетіла з лугу…” Прилетіла з лугу Ханська харалуга, Пронизала дужі груди, Підкосила друга. Запеклись ромени Кров’ю з-під рамена. Буйним жалем пойнялася Мурава зелена. […]...
- МОЄМУ МОРЮ Прийшла моя пора тебе зустріти, Ступить на твій клекочучий поріг! Відмічений суворим правом жити, – З тобою розминутись я не […]...
- Некролог дієслову “люблю” Люблю – кричав, атакуючи вітряки, Дон Кіхот. Люблю – хрипів розпалений ревнощами Отелло. Люблю – ридав, розгорнувши Оссіана, Вертер. Люблю […]...
- ПОЕТ Тисячойменний велів власну творчість двигнути і стати подібним до риби солоних глибин, на яку налягли тисячі тонн води і яку […]...
- ПЕРЕД ПЛАВБОЮ Ще заходять зорі в жито, Щоб колосся довговіє І задумливу волошку Плинним сріблом лоскотати. Ще надворі місяць ходить У трояндах […]...
- ТРИ СТРОФИ З ЗАПИСНИКА Мов птах, співає телефонна трубка, мов чорний птах в ліщині срібній дроту. Коли покине друг і зрадить любка, що вибереш: […]...
- ДАВНЄ ГОРЕ (Дума) Василеві Михайловичу Білозерському Чом, Дунаю, став ти мутен, Став ти мутен, каламутен? Ой чи вітри тебе збили, Чи лебеді білокрилі, […]...
- 21. Ти стоїш у повітрі Ти стоїш у повітрі собором сонця над нашим пустищем. Чи то дзвони воскреслі, чи тривожне крякання грака у серці? Подай […]...
- ВТЕЧІМ Втечім, кохана, з нашого полону, Кохане серце, утечімо звідси. Де в штучнім блиску фосфору й неону Стає невидимим повнолиций місяць. […]...
- “Скільки в неї курчаток-пискляток…” Скільки в неї курчаток-пискляток, Мацюпусеньких дзьобиків тих? Двоє… четверо… вісім… десяток! Десять діточок дав їй Пан-Біг. Боже милий, бур’ян той […]...
- НА ОЗЕРІ ПІДЗЕМНІМ Ту стань! Підземне море В Гадес ввійти боронить, Бач, хвиля берег боре І в камінь глухо дзвонить. Без вітру плещуть […]...
- ДО БОЯНА Й до тебе, Бояне, времен Траяна Віщуне, півче, творче, соловію, Й до тебе клоню ніжну свою скраню! До кого ж […]...
- “Чи журавки ячать…” Чи журавки ячать, Чи гудок загучав – Щось кигиче чи тужить чаїно? Я на берег примчав… Та пустельний причал, Та […]...
- ТАРАСІВКА А там, На маленькому острові У степу, На острові, Що з лісу приплив Голубими човнами пролісків, Хрещаті стоять вітряки із […]...
- ГОЛОД Над полем сохлим Мертві вітряки, Немов хрести над віршем Відзабутим… Руки несила підвести… Ще гірша, о, ще гірша Доля буде. […]...