Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові






ГІЛЬЧАНСЬКІ ДЖЕРЕЛА (Біля святого Миколая)

У кам’яниці із камінних нір
Пливе вода холодна і прозора,
Поміж відрогів Кременецьких гір,
Джерелами двигтить під косогором.
Їх обступив міцний надійний мур
І оплела залізна огорожа,
Дерев глибоку вікову дріму
Далека пісня спогадом тривоже.
З-під Берестечка зранені полки
Сюдою йшли і табором ставали,
Тут спрагу тамували козаки
І побратимам рани омивали.
А хто упав, знеможений од ран, –
Над битим шляхом виросла могила.
Стоїть над безіменним Богдан
У пшеницях на жовтих крутосхилах.
Джерела кришталевої води,
Біля земних – небесні і духовні:
Сліди Шевченка і Сковороди,
Нечуй і Пчілка, звідси йшли уповні…
Тінистий гай, високий косогір…
Зовуть і нас, щоб тут жару втолили,
Де вивергають із камінних нір
З глибин живих джерела чисту силу.

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 4,50 out of 5)

ГІЛЬЧАНСЬКІ ДЖЕРЕЛА (Біля святого Миколая) - БАБІЙ СТЕПАН