КАРМАЛЮК XIII

Ціліську ніч дзвіниця калатала:
Відлиті дзвони жалібно гули.
Огню лункого яросна потала
Котила в далеч золоті вали.

Горів острог, тріщала катівниця,
Дуби зів’яли, наче сивий мох,
Води не стало в десяти криницях,
Було б ще двадцять – мало двадцятьох.

А як сипнуло іскрами ув очі,
Запломеніла хмура цитадель,
Здалось на мить: пливе у безвість ночі
Під парусом високий корабель.

Спливала диму згарного завіса.
На роздоріжжі завивали пси.
– Нехай горить і дотліва до біса,
Не прогнівись єси на небеси.

Діди хрестились, зиркаючи мимо,
їх поріднила доля нелячка:
– Роздмухати б огнище з вуглячка!
Гай-гай, минулося, нема Устима.

Упала кузня, полум’ям підбита,
Котили в далеч золоті вали.
В огні стлівала шапка, постоли,
Старий сіряк, що не зносив Микита.

Зведуть катівню люди неохочі,
Всі збитки лиха вичислить казна.
Куди ж подівсь коваль посеред ночі, –
Того ніхто не скаже, бо не зна.

(2 votes, average: 2,50 out of 5)

КАРМАЛЮК XIV Спочинь же, серце, втомлене немало, Сильніш забийся, зроджене стократ: З дітьми Кармалюковими ридало, З Устимом билось на єдиний лад, З […]...

КАРМАЛЮК IX Ах, осінь, осінь! Всім дано сивіти, Як мовлять мудрі: взнать добро і зло. Одні на схилі літ живуть, як діти, […]...

КАРМАЛЮК VII Отак і жив у кам’янім полоні. Світанок. Південь. Вартових сюрчок. В тюремному подвір’ї на ослоні Поклали різок солених пучок. За […]...

КАРМАЛЮК X І виходжали люди з хат і поля, І в надвечір’ї плинув дальній гук: – Дивіться добре, вмерла наша доля! Дивіться, […]...

КАРМАЛЮК VI Але Устим сміється з тої злості: Коли пішов служити, то служи, Як кажуть люди, боже поможи, А ми в цій […]...

КАРМАЛЮК XV І третє літо червенем синіло, Цвіло дощами на земній путі, Пшеницю в копи склало, а по ділу Відлинуло за межі […]...

ОГНИЩЕ Квітки пахнуть ясним ранком, Соловейко свище, Край дороги догорає Забуте огнище. Курить димок; головешка То сям, то там тліє, І […]...

МАЗЕПА XIII Так ось він, Київ, що йому В Варшаві снився і в Криму, Коли розлука з ним проклята Дні обернула на […]...

КАРМАЛЮК XI Він кида слово навіть материнці, Нехай по нім шепочеться трава. Обоз повільно йде під Головчинці, І завмирає серце й ожива. […]...

КАРМАЛЮК I Уляна вчора правду говорила: – Ходить не час, оберігайся ти. – А як її назвати: люба? мила? Чи ще б […]...

КАРМАЛЮК VIII Другого дня в рожевім надвечірку Краплистий дощ отави окропив, Прим’яв злегенька вистиглу матірку І райдугою став серед степів. Землі паркій, […]...

ДИТИНКА Темної ночі коло воріт Хтось стукотить; Панська служанка вийшла у сіни: Коло порога мізильна дитина В золотім кріслі сидить. – […]...

КАРМАЛЮК II Горно роздули, вугіль підсушили, Вже не звикать Микиті до робіт. У праці з майстром висушили жили, Тепер покурять, витруть чорний […]...

КАРМАЛЮК V Устим стояв, ввижалася дорога По першому грудневому сніжку, Далеко геть, подальше від острога, В морозну путь, нітрохи не важку. Хай […]...

КАРМАЛЮК XII Коваль Микита пив чотири тижні, Це для солдат була не новина. Коли б у нього рідні, а чи ближні, Можливо […]...

КАРМАЛЮК IV Засапавсь міх в червоному багатті, Одгупав молот, дзенькаючи, стих. Ввійшов Устим в чумарці рудуватій, В потертій шапці, в чоботях простих. […]...

КАРМАЛЮК III Ввели його, страшного і тепер Огнем очей, посмішкою лункою, Шість вартових, горбатий офіцер Поодаль став, наказ подав рукою. Горбатому не […]...

Tren XIII Moja wdzięczna Orszulo, bodaj ty mnie była Albo nie umierała lub się nie rodziła! Małe pociechy płacę wielkim zalem swoim […]...

Księgi pierwsze – Pieśn XIII O piękna nocy nad zwyczaj tych czasow, Patrz na nas jasno wpośrzod tych tu lasow, Gdzie jako pszczoły wkoło swego […]...

От Патерика, глава XIII Два брата в пустынЂ єдиной пребываху И по ХристЂ ся много оба подвизаху, Но єдин подвижен бысть множайшими труди, Другій […]...

Księgi wtore – Pieśn XIII Panu dzięki oddawajmy, Jego łaskę wspominajmy, Ktory hardym miesza rzeczy, A skromne ma na swej pieczy. On hardy, nieunoszony, On […]...

“Повітряним містком нас доля сполучила…” Повітряним містком нас доля сполучила, розпеченим гвіздком єднала руки нам, та простір розхитавсь, і в глибину провалів то розум западавсь, […]...

НЕ ЛЮБЛЮ ОСІННЬОЇ НОЧІ Не люблю осінньої ночі! Той вітер, як ворон крилатий, Літає, товчеться до хати, Мов плаче чогось, чогось хоче – Не […]...

ОСТАННЯ ПІСНЯ Ой зчорніла я, ой змарніла я З невимовного горя, Що щербатая, безталанная Довелась мені доля. Ой минулося закоханнячко, – Не […]...

ПІСНЯ ПРИ КАГАНЦІ Пісні, пісні – народна доля Та споконвічний волі клич – Наслухавсь я вас у неволі І досвітком, і в пізню […]...

З книги “П’ЄРО КОХАЄ” (1918)ВИТИСК Ах, розумієте – нудьга наринула – Що я не такий, як всі. Ночі опошлені доля кинула У парку з серцем […]...

ЯБЛУНІ ДЯДЬКА УСТИМА Як дозрівають сади, Як достигнуть плоди, Ти, дитино, Повз дворище дядька Устима пройди. Будеш мати від нього І яблучко, й […]...

“Минулося, перемололося…” Минулося, перемололося… Та кожен день собі познач, Коли співав ти на півголоса, Як за чепігами орач. Коли всього тебе поглинуть […]...

“Як хороше радіти без причини…” Як хороше радіти без причини, Коли на місто сутінь опада І чується, як тихо, безупинно Дзюрчить у стоки весняна вода. […]...

ЩО ЧИТАТИ Синку, не читай книжок з нашої історії – не припадай до криниці нашого історичного досвіду: ні “Літопису Руського”, ні “Літопису” […]...

“Зозуля кувала серед ночі…” Зозуля кувала серед ночі, вві сні здригнулась липа мовчазна. У чарах тиші голосом пророчим сполохано озвалася луна. Чого не спиться […]...

“Осінні пожежі: дими картоплини…” Осінні пожежі: дими картоплищ, Жарінь горобинова, спалахи кленів. Димами прогірклий до вирію клич – З неораних стерень, із плес опалевих, […]...

“Минулося. І вже не треба…” Минулося. І вже не треба. Воно минуло, не болить. Над білим полем біле небо, В гнізді сорочім сніг сидить. І […]...

ДАРУНОК Де річка Німан крутить млин старий, Вогонь у кузні Йосипа горить. Не борода у коваля, а піч, А серце – […]...

ЛІТО НА МОРІ Одноманітний гул прибою, Вино, і музика, й пісні. І добре нам удвох з тобою У цій південній стороні. І дні, […]...

ІЗОЛЬДА ми не почуємо як на опуклій лютні ночі лящатимуть золоті цикади і не побачимо тигра що реве за ребром моря […]...

“Моя гріховнице пречиста…” Моя гріховнице пречиста, Моя лілеє на багні, Чужі обійми, як намиста, Ти познімала при мені. І знов, як у дитини, […]...

“Без тебе світ – це тьмавий морок…” Без тебе світ – це тьмавий морок. Без тебе не біжить вода. Без тебе кожен камінь – ворог, Подушка каменем […]...

“Мрії злеліяні, сни перемріяні…” Мрії злеліяні, сни перемріяні Довго я в серці складав, Сльози колишнії, ночі невтішнії Я на пісні перелляв. В них поскладалося […]...

НА ГОРОДІ ВЕРБА РЯСНА На городі верба рясна, Там стояла дівка красна. Вона красна ще й вродлива, В неї доля нещаслива. В неї доля […]...

Related posts: