Б – ГЕТЬМАН Богдан ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ
Богдан Хмельницький булавою
Скликав на Січ свої полки.
Він завжди першим йшов до бою,
За ним спішили козаки.
(2 votes, average: 3,00 out of 5)
Related posts:
- ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ Вклонившись гречно, влесливо-рахманну Повів промову польський посланець: “Прошу одуматись. Легкий кінець Не за горами… жегна я дістану”. Підвівсь Богдан – […]...
- ХМЕЛЬНИЦЬКОГО ОБСТУПЛЕНІЄ ЛЬВОВА (Строєм народної пісні) Ой у чистім полі да близько дороги, Там стоїть наметець великий, шовковий, А у тім наметці стоїть стіл тисовий Да […]...
- І СКАЗАВ БОГДАН І сказав Богдан на Раді в місті Переяславі: І султан, і хан, і шляхта – вороги напасливі. В українського народу […]...
- Б’ЮТЬ ЛІТАВРИ ГУЧНІ Б’ють літаври гучні, ясні сурми гремлять, Іде Січ, грають полки, як море, Бунчуки піднялись, хоругви шамотять Через гори і доли, […]...
- М – ГЕТЬМАН Іван МАЗЕПА Мазепа – гетьман-будівничий, Його собори над Дніпром, За незалежну Україну Боровся він з царем Петром....
- С – ГЕТЬМАН ПЕТРО САГАЙДАЧНИЙ Сагайдачний – гетьман славний, У народі легендарний, Як з походу повертався, З усіма людьми вітався....
- ГІЛЬЧАНСЬКІ ДЖЕРЕЛА (Біля святого Миколая) У кам’яниці із камінних нір Пливе вода холодна і прозора, Поміж відрогів Кременецьких гір, Джерелами двигтить під косогором. Їх обступив […]...
- КРАСУЙСЯ, СТОЛЬНИЙ КИЇВ-ГРАД! Над Києвом свободи стяг, Над Києвом Кремлівська Зірка! Богдан, що булаву простяг, І Володимирова гірка, І щедре сонце над Дніпром, […]...
- БОГДАН. СОФІЙСЬКА ПЛОЩА. 2002 місто майже таке, як хотілось його відлучити. обезранені пальці судомно курличуть на схід. відпочити б від неба, допоки покришиться лід […]...
- ГЕТЬМАН В туман зіроньки поховалися, І місяць у хмари заплив; Річки дощовії снувалися… Старий Дніпр шумів, гомонів. Високо на замці в […]...
- “Десь на дні моїх ночей…” Десь на дні моїх ночей Горить свічка біла Йшов вітер не погасив Йшов віл не погасив Йшов кінь з гривою […]...
- ЗАПОВІТ МАЗЕПИ У дні знемоги, в дні неслави, Не на привіллі рідних трав, – У хаті вбогої Молдави Борець козацької держави, Старий […]...
- 5. ЯКИМ Я БУВ ПЕРЕД САМИМ ЩАСТЯМ? Море вживало всі свої численні пальці, щоб уложити свої пелюстки у велетенську блакитну троянду, безмежний годинник Юкатану не цокав і […]...
- Я ЗБЕРІГАЮ ВІД КВАРТИРИ КЛЮЧ Я йшов на фронт. Замкнув, як завжди, дім, Замкнув, як завжди, коли йшов на службу. І ще сусідам наказав своїм, […]...
- МАКИ Л. В. Пилипенкові Мені хочеться ходити з одрізаною головою Данте на руках і слухати про любов до Беатріче… Шелестіли жита, […]...
- Татари Кажуть – раз полюбить лихо, Так до смерті любить вже, Мов дитину рідна мати Доглядає, береже. Вже не з Півночі […]...
- ВЕДМЕДІ Мамі – доньці полонин Мисливці убили в бору ведмедицю – Ведмедю старому горе і жаль: Люди згубили його ведмедицю, Осиротили […]...
- “Ой стрічечка до стрічечки…” Ой стрічечка до стрічечки, Мережаю три ніченьки, Мережаю, вишиваю, У неділю погуляю. Ой плахотка-червчаточка Дивуйтеся, дівчаточка, Дивуйтеся, парубки, Запорозькі козаки. […]...
- “Десь суть була…” Десь суть була, осталися одгадки, десь дім стояв, та як його знайти? Мій шлях неждано виховзнув з-під ніг піском розлився […]...
- “Мій дух витає в дальній оболоні…” Мій дух витає в дальній оболоні Поміж ланів, де в теплому полоні Могили сонцем золотять верхи, Де сталлю плуга зорані […]...
- ПІСНЯ ПРО БОГДАНА ХМЕЛЬНИЦЬКОГО Як Хмельницький в бій ішов, В бій під Жовті Води, – У проміннях корогов Ніс зорю свободи! Гей, не бійся […]...
- ЛЕНІН (уривок) Чи спів, чи крок маніфестацій, чи гул моторів з висоти у шумі теплому акацій, – завжди, завжди між нами […]...
- ПЕРШИЙ Першим був не Господь і не геній, першим був – простий чоловік. Він ходив по землі зеленій і, між іншим, […]...
- МАЗЕПА. ВСТУП ДО ПОЕМИ Навколо радощів так мало… Який у чорта “днів бадьор”, Коли ми крила поламали У леті марному до зорь. І гнів, […]...
- РІДНИЙ КИЇВ Дніпр широкий, пісня солов’їна, На каштанах голуба роса… Рідний Київ – серце України, Наша слава, гордість і краса! Розлилися вулиці […]...
- ПЕРШОЗДОРОВКАННЯ Жив у нас на селі коло яру Незвичайний Роман – чарівник. Хоч насправді, які вже там чари… Гречкосійний собі чоловік. […]...
- РАНКОВИЙ СОНЕТ Ти – вся любов. Ти – чистота, Довірливість благословенна. Твоя краса мені свята, Твоя любов мені священна. Трояндо неба і […]...
- “Я в серце клав холодний лід…” Я в серце клав холодний лід, Прохав одне: терпи!.. А за тобою слав услід Золочені стовпи. Між ними струнами – […]...
- РОБІНЗОНІВСЬКИЙ ПЛАЧ Були у Робінзона свої хвилі, Свої вітри, свій хліб, свій календар… Він був на острові і бог, і цар, А […]...
- Любити Вітчизну, любити завжди Любити Вітчизну, любити завжди, поля її росні, зелені сади і їй не жаліти за дні молоді ні крові у битві, […]...
- “Не чіпай наші сиві минулі тривоги…” Не чіпай наші сиві минулі тривоги! Ми далеко тепер від інтриг і халеп! Мені сяють – твій ніс, твої плечі […]...
- “За мить кохання йшов би навмання…” За мить кохання йшов би навмання З чолом відкритим, захололий, босий, Та в серці з вічним, захололий, босий, Та в […]...
- АПОСТОЛИ Спинився. І мить, може мить постояв на межі. Вони не здригнулись, коли зупинився, ні після. Вони просто поруч ішли, галілейські […]...
- ДІД ІЗ СІЧЕСЛАВА Пам’яті Д. І. Яровицького Я й досі бачу: з лану колисань Неначе виринувши, литий з криці, Іде кремезний степовий вусань, […]...
- З ПОЛОНУ Згаса днина. Плакав дзвін, І промінь сонця блід, В село з далеких ген сторін Прибився інвалід. В душі незгоєній ніс […]...
- ПИЛЬНОМУ Чого вдивляєшся так пильно й підозріло У тих, хто сумніви свої явля на людях сміло? Якщо ти дійсно служиш правді, […]...
- Ярослав Осмомисл Володимирко поволі Тихо-мирно вік дожив І на княжому престолі Ярослава залишив. Це був князь палкий, відважний, Незрівнянний у бою, Наче […]...
- “Рокочуть дніпровські пороги…” Рокочуть дніпровські пороги, Шовкові співають трави: Не завжди ми падали в ноги Покірно, мов пси лягаві. Не завжди нас зневажали […]...
- “На маленькій планеті у великому лузі…” На маленькій планеті у великому лузі Сходить вечір на синьє, на сизе й сумне. На шовковому вальсі, на блакитному лузі […]...
- ЧЕРЕЗ ПАРКИ ТА МАЙДАНИ Ішов я вранці повз Червоний дім, Тим парком, де Кобзар схилився думно, Та й зупинивсь, почувши ці слова: – А […]...