Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові







РОБІНЗОНІВСЬКИЙ ПЛАЧ

Були у Робінзона свої хвилі,
Свої вітри, свій хліб, свій календар…
Він був на острові і бог, і цар,
А ще – смішне дитя в часи дозвілля.

Була у нього гойдалка співуча…
Коли бісилась спека золота,
В пустельне небо – дике і сліпуче –
Він легко і замріяно злітав.

Здіймаючись над обріями гордо,
Враз відчував: крилатіє душа…
І він гукав, мов оп’янілий: – Гойда,
Ой, гойда, моє горе, гойдаша!

А потім йшов у тінь дерев прозору
Смалити свій немислимий тютюн
І проклинати владну самоту,
Що у очах туманилась сльозою.

І замовкав на мить засмаглий острів,
Кипіла і бурунилась вода:
Дорослому дитинство – не біда,
Коли навколо, наче ліс, дорослі.

А ти ж бо сам. На себе і молися…
Царюй, богуй – і лиш не будь дитям…
І сльози Робінзонові лилися
Гірким дощем в окрадене життя.

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (3 votes, average: 2,00 out of 5)


РОБІНЗОНІВСЬКИЙ ПЛАЧ - КОРЖ ВІКТОР