СТАРИЙ

Related posts:

1. СТАРИЙ РИБАЛКА Серед моря човен без вітрила І старий рибалка на човні. І полоще чайка в сонці крила, І згубився берег вдалині. […]...
2. СТАРИЙ КОЛОДЯЗЬ Стояв на роздоріжжі колодязь древній глибокий, А біля нього журавель дерев’яний високий, Люди з сусідніх дворів в погоду й у […]...
3. “Літо минуло. Осінь…” Літо минуло. Осінь. Вересень, мила, – ось він. Сад обважнілий плодами. Стали ліси мов храми. В золотоцвіті віти. Повиростали діти. […]...
4. “На терасах дерев тільки вітер, вітер, вітер…” Колихайтесь, тераси дерев… П. Г. Тичина На терасах дерев тільки вітер, вітер, вітер У прозорих пазурах листя дере. Чорнопері круки, […]...
5. СТАРИЙ ІЗ САНТА-МОНІКИ Я тут живу, Я маю дім і сад. У мене внуки, Правнуки і діти. А я от – сам, Вже […]...
6. “Старий готель, і незнайоме місто…” Старий готель, і незнайоме місто – Прибув і вибув, здрастуй і прощай. І проступає крізь роки імлисто, Як старовинна фреска, […]...
7. ПРОЩАННЯ Вже літо латашів назолотило, І поставали на каштан свічки; Мій слід розвіють трави синім пилом, Погнуться вслід берези, мов стрічки, […]...
8. МІЦЬ Борисові Олійнику Нехай там бетон чи гудрон, Аеродром, космодром, Чи залізнична платформа, Горизонтально, чи вертикально, Або й по діагоналі Будь-яка […]...
9. КВІТКИ Що кажуть, душко, квіточки ті милі, Що он так красно на траві цвітуть? – Зривай ті квіти, доки ще зацвилі […]...
10. СТАРИЙ ЗАВІТ Володимиру Забаштанському Мій тато у тифозному бараці читав Старий Завіт. А поруч труп лежав. Іще вчорашній. Наче зруб, зіяв барак. […]...
11. СТАРИЙ МУЗИКА Я шинкареві збіжжя все Прогайнував на те, на се: На горілчину, мед-вино… Бо щось гуляю вже давно. Стара скрипиця та […]...
12. СТАРИЙ ЗАВІТ Володимиру Забаштанському Володимиру Забаштанському Мій тато у тифозному бараці читав Старий Завіт. А поруч труп лежав. Іще вчорашній. Наче зруб, […]...
13. СТАРИЙ САЛЬВАДОР Довго мене носили Твої завулки схилясті Опуклими камінцями і мушлями. Шалені цвіркуни лящали В годину причастя В монастирському саду. Потім […]...
14. ПІД КИЇВ СТАРИЙ Під Київ старий незглибимая ніч Прийшла непомітно степами – І тисячі в воду запалених свіч Поділ перекинув стовпами. І знизу […]...
15. СТАРИЙ ПОЕТ Колами спогади білі у сіті марив жаских. Заховані в чорному зіллі, в’ються вовчі стежки. Схрещуються на скронях сліди непрощенних ніг. […]...
16. ОСІНЬ. ЛІС Скидає листя тихо ліс – М’яка постеля стелиться, Між білим холодом беріз Золотиться метелиця. Ще витинаються гриби З-під шерху сухозлотиці, […]...
17. СТАРИЙ ОЛІЙНИК Ремонт парасольок – це водночас і розвага: розпустиш її, мов дерево якесь кістяне чи бамбукове і тішишся, і не бачиш […]...
18. СТАРИЙ КОРОЛЬ На троні зі своїх костей, що скриплять, і з власної розхитаної тіні він сидить у короні з мух на лисій […]...
19. СТАРИЙ ГОДИННИКАР Ще пароплавчики чаділи, наче праски, ще ми шукали крем’яхи в піску, – на пограниччі дійсності і казки стояв той дім […]...
20. СТАРИЙ ЖОВНЯР Світить місяць серед неба, Сяють ясні зорі; Стоїть скеля серед моря, А на скелі д горі Стоїть стойку старий жовняр. […]...
21. СТАРИЙ ДУРЕНЬ Узяв собі старий дурень молоду дружину, Пожив тиждень та й не може розігнути спину. Поцілує молоденьку, погладить, мов кішку, Та […]...
22. “Ой умер старий батько…” “Ой умер старий батько І старенькая мати, Та нема кому щирої Тії радоньки дати. Що мені на світі, Сироті, робити? […]...
23. “Купила мені мама кожуха…” Купила мені мама кожуха, Як тільки з війська Повернувсь додому… Легенький він, Як мамина рука, А теплий – Наче мамин […]...
24. “Буває, іноді старий…” Буває, іноді старий Не знає сам, чого зрадіє, Неначе стане молодий, І заспіває… як уміє. І стане ясно перед ним […]...
25. ОЙ ЯК УМЕР СТАРИЙ БАТЬКО Тихо закрив старий повіки, За життя тяжко гарував, В поті і труді на вигоди Молодій жінці заробляв. Вдова остала молоденька, […]...
26. СТАРИЙ МОТИВ НА НОВИЙ ЛАД Завірюха-віхола На весь світ наїхала, За саньми – пурга… Заметіллю сивою З юною, красивою – Їде дідуган. Кружеля метелиця, А […]...
27. “Старий гай мрій, пахущий гай…” Старий гай мрій, пахущий гай! Нанюхатись не мушу! Від місяця чудовий світ Мені чарує душу. Ішов я ним і як […]...
28. РОЖА Н. С. Варзину Дівочка мила, гарна, вродлива, Добра з душі, з серця жалослива Прийшла додому, сіла в порога: – Ой, […]...
29. ЇЇ СТАН Втихає вітер, замовкають птиці І найстрункіші заздрять дерева; Лискучим шовком клониться трава, Коли ходу почує чарівниці. Уже схилилась: як жаркі […]...
30. “звір зближається…” звір зближається чую як розчепилося повітря від кинутого списа я добре його гартував інших звуків не вловлюю хіба що в […]...
31. “Вийду у місячну ніч за ворота…” Вийду у місячну ніч за ворота: Що там в тумані, на обрії – хто там? Поле ряхтить, і не видно […]...
32. “Не треба класти руку на плече…” Не треба класти руку на плече. Цей рух доречний, може, тільки в танці. Довіра – звір полоханий, втече. Він любить […]...
33. СТЕЖКИ Спускалося сонечко на зелену гору, Протягнувся туман по синьому морю; А по зеленій луці молодець блукає, Смутний походжає, пісеньку співає: […]...
34. “Як заграли мені цимбали…” Як заграли Мені цимбали перший раз На першій забаві, На першім танці у неділю,- Очі легінів Засиніли росою На білих […]...
35. “Мотлох світу, безмір світу, бубни світу…” Мотлох світу, безмір світу, бубни світу і бляшанки на колесах, і дроти. Потрапляєш в течію несамовиту калькуляцій, дурисвітства, марноти. Вчителі […]...
36. ДРЕВО ЛЮДСТВА Ховає тайну світ міцних дерев – дітей природи у державі Флори. Дерев не зрушить бурі дикий рев, земна кора – […]...
37. Сон крилами з попелу сон крилами з попелу у терпкості жіночої квітки розчиняє зів’ялі руки дитини оглухлої від шепотіння джерел що ширяться великими очима […]...
38. “Віддзеркаливсь в снігах і розмивсь…” Віддзеркаливсь в снігах і розмивсь в талих водах, на скибах рахманних. Був і степом, і полем колись, величався життям дерев’яним. […]...
39. САМОТНЯ ТОПОЛЯ НА БЕРЕЗІ ОЗЕРА Ще змалечку нордом хилитана й гнута, Стоїть вона, смоку напившись, руда. І листя, як миті, яких не вернути, На стрижений […]...
40. “Споважніли поля. У лункій порожнечі…” Споважніли поля. У лункій порожнечі Лісосмуги кричать голосами останніх птахів. І такий над землею високий і лагідний вечір, Наче місячне […]...