МІЦЬ

Борисові Олійнику

Нехай там бетон чи гудрон,
Аеродром, космодром,
Чи залізнична платформа,
Горизонтально, чи вертикально,
Або й по діагоналі
Будь-яка форма…
А він, як той нелинь –
У корінь!
Ой, десь тут була подоляночка,
Десь тут була молодесенька.
Тут вона впала…
Гей, хлопці, піднімемо!
До землі припала…
Не смій на коліна,
Сестро…
Очі дерев і трави
Не пробачать ніколи.
Вони й на окопі
Полеглих
За щастя живих
Ведуть своє вічне
Праколо…
(І що тоді Савки
З дубової лавки?!)
Устань, устань, подоляночко,
Умий личко, наче скляночку…
Нічого ручки ломити
Білі,
Нічого серце сушити
Вогнисте –
Наші
Вікна
Чисті.
Як очі дерев
І трави,
Як роси,
Такі великі й такі малі…
Тільки той,
Хто кореня не пустивсь,
Може міцно стоять
На землі.

(2 votes, average: 2,50 out of 5)

“На терасах дерев тільки вітер, вітер, вітер…” Колихайтесь, тераси дерев… П. Г. Тичина На терасах дерев тільки вітер, вітер, вітер У прозорих пазурах листя дере. Чорнопері круки, […]...

“Ми такі холодні…” Ми такі холодні, Ми такі палючі, Може, ми в безодні, Може, ми на кручі. Ми такі подібні, Ми такі не […]...

ТУТ ЛЕНІН ЖИВ (З дорожнього блокнота) За Ленінградом, знана змалу, Є станція Разлів. Сюди Щодня з Фінляндського вокзалу Робочі ходять поїзди. Північний край! Такі не скрізь […]...

“Знаходжу прапор у горінні…” Знаходжу прапор у горінні – цвіт прапорів у поколіннях. Стрибки дерев багрянцем вивільняю, хрипіння кореня вогнем звиваю. Вдивляючись у чорноту […]...

“Десь суть була…” Десь суть була, осталися одгадки, десь дім стояв, та як його знайти? Мій шлях неждано виховзнув з-під ніг піском розлився […]...

ГРОТЕСК Здається десь… Для кожної людини… У певному контексті… Є зразок вікна… Яке чарує, мов гротески… На келиху червоного вина… Вікно […]...

АХІЛЛЕСОВА П’ЯТА Василеві Портяку (Версія) Василеві Портяку Був такий день, коли не можна нічого тягти з лісу, бо прилізе гадина додому. Були […]...

“У Хотині, мій друже, в Хотині…” Вячеславу Терновому У Хотині, мій друже, в Хотині, Де на фортечній мовчазній стіні Сліди від куль, і ядер, і століть […]...

“На асфальті – неонове світло…” На асфальті – неонове світло І відбите проміння зорі. Несподівано місто розквітло, Наче луг о травневій порі. Світлофори, і вікна, […]...

СТАРИЙ Все глибше бачить зір, Стихають бурі в серці. Миліші птах, і звір, І шум трави при стежці. Іде він між […]...

В СВОЄМУ СЕЛІ Колись я в цім селі був пастухом, Куркульські на толоці пас корови, Весною, як вода ішла струмком, Пускав кораблики тут […]...

“Дзвіночок сміху – мій син – прокидається вранці…” Дзвіночок сміху – мій син – прокидається вранці. Будить сонце – хай світить. Будить трави – нехай ростуть. Будить пташок […]...

ЧУЖА ТЕРИТОРІЯ Що там, за високою огорожею? Не видно нічого, лиш дах оцинкований. Гарбузи повитикали китиці рожеві – перелаз високий, та хочеться […]...

РОДОВІД Мій родовід починається Від стрункої ялиці І мосяжного дзвона. З-під кореня ялиці Пробилося джерело Вольового потоку. Світилося люстром Беркутові в […]...

ЛІСИ, ЯКИХ НЕМАЄ Зимові витівки на склі – Для мене був єдиний ліс, Бо там. на батьківській землі, Лиш терен по яругах ріс. […]...

ІМПРОВІЗАЦІЯ П’ЯТНАДЦЯТОГО ЛИСТОПАДА 1. Мій ум сьогодні порожній, і не знаю жадної пісні. Вітер мевами крутить, мов клаптями старих газет у мертвій сірості […]...

ФАТАЛЬНА ОПЕРАЦІЯ Ще побілішала біла палата. Впав на підлогу зів’ялий халат. Операція пройшла успішно… – Таксі! – Навіщо таксі? Жінко, пройдемось пішки! […]...

“Я дуже тяжко Вами відболіла…” Я дуже тяжко Вами відболіла. Це все було як марення, як сон. Любов підкралась тихо, як Даліла, А розум спав, […]...

ІНІЙ У дерев сьогодні срібне свято: Сонце, синь, січнева сивина. Цілий сад прийшов колядувати До вікна. А вікно вмуроване у іній, […]...

СОФІЯ ПОТОЦЬКА Жона, коханка, куртизанка – дивна Судилася їй слава світова. І не богиня, і не королівна, Але на пам’ять здобула права. […]...

Ти деревам шептав ти деревам шептав що вони не такі як вони слово ганив за те що життя суєтою ославило на погнутому тлі […]...

“Не зобидь ні старця, ні дитину…” Не зобидь ні старця, ні дитину, Поділись останнім сухарем. Ми ж не вічно на землі живем, У могилу не бери […]...

“Гроза пройшла… зітхнули трави…” Гроза пройшла… зітхнули трави, Квітки голівки підняли, І сонце, тепле і ласкаве, Спинило погляд на землі. Здаля розвіялись тумани, Знов […]...

“цей час – як обростання хвилями…” цей час – як обростання хвилями. по колу ширяться тіла. і лиш деревами похилими відпочиває омела. стікають крильцями до кореня […]...

ЧАРКИ Зелений ясень, серп і коні. прилипнув хлопець до вікна. В чарки сріблисті і червоні поналивалася весна. І хочеться хлопчині конче […]...

“Верхів’я дерев досягає вікна…” Верхів’я дерев досягає вікна, І гуркіт машин долинає в кімнату, І лунко виспівує птаха одна, І треба тій птасі немало […]...

ОРГАННА МУЗИКА В ДОМСЬКОМУ КОНЦЕРТНОМУ ЗАЛІ Гудуть, переклубочуються низом Над Ригою навислих туч гурти, То голубом воркують над карнизом, То, встаючи з бездоння й чорноти, Зловісно […]...

КРУТЯНЦІ Вони лежать, навіки молоді, Ставні й веселі, з усміхом щасливим. Готові чути поклик, як тоді, Коли б на бій ішли […]...

ЕТЮД ТРАВНЕВОЇ НОЧІ Прибилась пташка до вікна, На підвіконні сіла. А ніч була ясна-ясна І вся од цвіту біла. Ми пташці сипали пшона, […]...

“Щоночі сад приходить до вікна…” Щоночі сад приходить до вікна, І житнє поле шелестить щоночі, І жінка та, що на землі одна, Стоїть за крок […]...

“Вона ішла… але здавалося мені…” Вона ішла… але здавалося мені, Що ніжний пролісок в снігу зоріє, Встає з’під нього і радіє Промінню, сонцю і весні. […]...

ПЕРША ТІНЬ Мати схлипувала біля вікна. Батько зім’яту одежу вкладав у валізу невміло. А дочка ще нічого не розуміла. Та як батько […]...

КАЛИНОВА СОПІЛКА Ми з нею разом підем по гриби. Вона мене ненавидить, я знаю. Шумлять мені берези і дуби, шумлять вітри Славутича […]...

“Зимувала у стайні між овець білих…” Зимувала у стайні між овець білих, серед білих і сивих. І носила отаву і на хвою стелила, над ягням голосила. […]...

ПРОЩАННЯ Вже літо латашів назолотило, І поставали на каштан свічки; Мій слід розвіють трави синім пилом, Погнуться вслід берези, мов стрічки, […]...

“Десь-не-десь, в якомусь царстві…” Десь-не-десь, в якомусь царстві, дзвони били по лицарству, дзвони били й перестали, бур’яном позаростали повмирали дзвонарі, залишились комарі. Комарі на […]...

“Ти уся, як у сяйві, ішла…” Ти уся, як у сяйві, ішла… Ти ішла під каштанними свічами… І твоє запізніле освідчення: – Я була в тебе […]...

ПОВЕРНЕННЯ ШЕВЧЕНКА Заслання, самота, солдатчина. Нічого. Нічого – Оренбург. Нічого – Косарал. Не скаржився. Мовчать. Не плакав ні від чого. Нічого, якось […]...

ВИГАДКА Аж не віриться… Людоньки! Царство природи! Запахущі гаї, і луги, й солов’ї, І нелякані трави, й неторкані води… І сліди […]...

Етап Вечірній Львів, і знічена колона, І конвоїри з псами – не втекти,- Діждалися товарного вагона І зникли в ньому, вирвані […]...

Related posts: