Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові







Етап

Вечірній Львів, і знічена колона,
І конвоїри з псами – не втекти,-
Діждалися товарного вагона
І зникли в ньому, вирвані з глоти.

В два яруси вмостилися квапливо –
До грона гроно стрижених голів –
І в забутті крізь дим локомотива
Стривожено дивилися на Львів.

Загув гудок – і рушили. Як тіні,
Хиталися у рамочці вікна:
Остання ніч на рідній Україні,
А далі – невідома чужина.

Зникали сили, тижні і вокзали,
Ніхто не знав, куди нас завезуть,-
Ми, як поліна в штабелі, лежали,
На дні і ночі міряючи путь.

Солона риба – їли чи не їли,
Але нікому й крапельки води,-
Немов кати, бездушні конвоїри
Знущалися із нас – не доведи.

По надцять раз на ніч, несамовиті,
Лічили паші ребра залюбки,-
Нема нічого тяжчого на світі
За дерев’яні їхні молотки.

Так цілий місяць, в голоді й печалі,
Ми пропадали, биті задарма:
Урал – Байкал – порт Ваніно, а далі
Охотське море, далі – Колима.

1950-1988

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (3 votes, average: 4,33 out of 5)


Етап - ГНАТЮК ІВАН