Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові



СОФІЯ ПОТОЦЬКА

Жона, коханка, куртизанка – дивна
Судилася їй слава світова.
І не богиня, і не королівна,
Але на пам’ять здобула права.

Перед її красою на коліна
Ставав смиренно не один владар.
Вона не мала посагу і віна,
Була сама – неоціненний дар.

На честь її – “Софіївка”-перлина.
Од захвату хмеліє голова.
Закохана людина богорівна,
Коли спроможна на такі дива.

Які ж то чари треба жінці мати,
Щоб на такі шедеври надихати!


СОФІЯ ПОТОЦЬКА - ЛУКІВ МИКОЛА