Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові






ТРЕТЯ КОЛІЯ

Цей київський потяг на колії третій притих.
Відходять, відходять супутники літ молодих.
Уламок імперій, невже я минулим живу?
Тут колія третя, а перша іде на Москву.
Та все це минуло, змішались і далеч, і близь.
…Отак і до Риму летіли трієри колись,
Шовкового Шляху стелився сувій полотна.
Було нас багато, була в нас Вітчизна одна.
І берег понтійський, і гомін далеких столиць.
Ольвійська фортеця. Впаду я в траву горілиць,
А гомін підземний гуде у мені наяву,
Немов колісниця на Київ летить, на Москву.
І я у віп-залі, і там, на пероні – це я.
Вам колія перша? А третя, напевно, моя.
Минуло нашестя оркестрів і днів золотих,
І київський потяг на колії третій притих.
І серце заб’ється, буремна цих літ колія.
Іще він вернеться, вернеться, вернеться. А я?

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 3,00 out of 5)

ТРЕТЯ КОЛІЯ - КРЕМІНЬ ДМИТРО ДМИТРОВИЧ
 »