ВІТРАЖІ

Related posts:

1. НАОДИНЦІ З КНИГАМИ Зоря людської мудрості нас кличе. Шикуються книжки, немов бійці. І золотом на спраглому обличчі відблискують бугристі корінці. О, вічні книги, […]...
2. Так вітражі кохаються – колись так вітражі кохаються – колись вуста закрию виторгую очі і теплий погляд снігу на обочі як мізансцена викотиться вниз так […]...
3. “Мало в світі копачів криниць…” Мало в світі копачів криниць, більше спраглих, що бредуть крізь хащі. Вічні книги в затишку полиць, ви, як люди, тільки […]...
4. ВИСОКОСНИЙ РІК Кажуть, високосний рік недобрий, Кажуть, він приносить безліч бід: У житті сімейнім – хмарить обрій, У суспільнім – війни, недорід… […]...
5. ПРИЙШЛИ З ТРАВИ Прийшли з трави. І підемо в траву. Дорога в сто розлук, дорога в сто печалей, Де пахне сто вітрів і […]...
6. ІЗ ПОЕМИ “ГАЛІЛЕЙ” – Нехай буде воля твоя, Часе мій, На землі натомленій цій! Комашнинка маленька я На твоїй байдужій руці… Ой, упали […]...
7. “Я серджусь на себе, повірте…” Я серджусь на себе, повірте! Давніше бажала Твердих, чоловічих долонь З мозолями від списа, Не витончених, без прикрас, Бідою порепаних. […]...
8. ПИШУЩЕМУ СТИХИ Труда, сущаго в писаніи, знати не может, иже сам не вЂсть писати. Мнит, быти легко писанія дЂло – три персти […]...
9. ПЕЧЕРСЬКІ ОБРАЗКИ 1. Печерська Лавра западалася у ранок. Бані, рухнувши, пороли небозвід і позолота капала в Дніпро. 2. Розсуваючи стіну, з руїн […]...
10. Я Він дивився на мене тупо Очицями, повними блекоти: – Дарма ти себе уявляєш пупом, На світі безліч таких, як ти. […]...
11. “Кришталь, сервізи, книги і рояль…” Кришталь, сервізи, книги і рояль, Гараж, машина, чепурненька дача… Людина ніби добра й не ледача, І все-таки її по-людськи жаль. […]...
12. ДВІ СНІЖИНКИ Нам прошкувать в залітошну печаль… Мені одному – ти ж бо вже пристала, Ламать реальність гранями кристалу. Мені одному думать […]...
13. БРИНИТЬ МОЄ ПЕРО Володимирові Коломійцю Озвучене піснями, бринить моє перо. Брати мої, за нами – Вітчизна і народ. Росте в землі глибокій старий […]...
14. “Не знаю, як це почалось…” Не знаю, як це почалось. Прийшов, намовив мені хтось? Чи серце схаменулось: – “Мало!”? Чи щастя весен заблукало? Навкруг долини […]...
15. “Туманіє печерська гора….” Туманіє печерська гора, Туманіють і зір, і бажання. Літо красне, здається, поволі вмира – Мовчазне, непомітне згорання. Літо, літечко, літепло, […]...
16. УДОМА Попович приїжджає у село, Сусіди тихо сходяться до нього. “Ну як там, Павле, в космосі було?” Попович усміхається: “Нічого”. Він […]...
17. СКАРГА ЖИТТЯ Володимирові Шаянові Обшили душу лишаї, Покрили серце жовті струпи… Чиї ж то голосно, чиї Ревуть несамовиті труби? Гудуть – як […]...
18. САМОЦВІТ “Справжнього золотаря бачу в людині, Що знає ціну дешево купленого самоцвіту” Рабіндранат Тагор Ти – самоцвіт, моя рідна, і я […]...
19. “Коли ти в білому прийшла…” Коли ти в білому прийшла Й нагнула постать тонкостанну – Умить розтанула імла Важкого темного туману. Немов жаркі твої уста […]...
20. НА СМЕРТЬ МОЄЇ МАТЕРІ О. Т. Цей дарунок смертельности, який ти дала мені, я зберігаю досі, після стількох років, і любуюся ним тільки потайки, […]...
21. FINALE Володимирові Жилі Розсіяв Господь по світу Синів світових утрат, Щоб розвів не знав зеніту І брата не відав брат. Як […]...
22. БАКЕНЩИК Що ж мені свідчать твої зморшки? День надійшов і відійшов. Дощ розгулявся – чорні стьожки гадючаться з-під підошов. Несеш вогонь […]...
23. НА ВИСТАВЦІ Рубльов, Мурільйо, Гойя, Тіціан… Могуті скільки, мудрості і сили! І все ж твій погляд і дівочий стан Усі шедеври їхні […]...
24. “Несеш у брунатному тілі…” гНесеш у брунатному тілі зливу щедротного сонця, гіркавість зеленої вільхи, солодкість медових сотів. Несеш у брунатному тілі губи мої і […]...
25. “Коли Каган під’юдив норов Коби…” Коли Каган під’юдив норов Коби І, вкоренивши скрізь голодомор, Пустив на той світ, сіючи роздор, Мільйонів сім ратаїв, без хвороби; […]...
26. БУЛОНСЬКИЙ ЛІС Я ще на Ейфелевій вежі Його помітив з висоти: Він – мов палав на всі світи Осіннім полум’ям пожежі… Булонський […]...
27. НА СХОДАХ А клен горів. І я горіла. Я вся була Як свічка біла. Палив той клен Осінню вроду І я пила […]...
28. “Верніться…” Верніться! Так голос пролунав з туману, Мов птиця, Схопилось серце, руки опустились в давнину, Трамвай прорізав тишу й увірвав. Я […]...
29. ЖОВТЕНЬ Зрадив паву пісок ворушкий: буде пух в набивні подушки; буде сон, мов каблучка з руки, – коти-коть, золоті голівки… В […]...
30. “Будь щедрою, хай плаче твоє листя…” Будь щедрою, хай плаче твоє листя, роздай плоди і знову зацвітай. Хай попліткує наволоч тілиста. Що є душа? – у […]...
31. ЛЮДСЬКИЙ СЛІД Це він і вона, залишаючи слід, Спішили назустріч рокованій миті. Чотири мільйони невивчених літ Чадів цей вулкан на сліди піврозмиті. […]...
32. ТУМАН І тут, і там вітрила волохаті, – Суцільний дим од моря до небес, і тільки іноді прорвуться з плес далеких […]...
33. ПАСКА Тут між столітніми горіхами Стояла церква. Мій дід у світлих ризах Святив паску в кошиках на мураві. Люди ломили й […]...
34. ДО ВЕЛЕСА Великий наш великих пісень боже, О Велесо, о Місяцю, Королю! Начати мою пісню ми негоже, Аж прежде я тобі ся […]...
35. ОСІНЬ Володимирові Черепкову Літо кінчається так, ніби крапля стікає з меча. Тонко ридає та б’ється в агонії воїн. Що ж він […]...
36. МОЯ МОВА Все в тобі з’єдналося, злилося – Як і поміститися в одній! – Шепіт зачарований колосся, Поклик із катами на двобій. […]...
37. ДО ІСАЇ Й до тебе, князю скальдів, Ісаіє, Коліно своє у покорі клоню! Валгальськії тереми вже леліють. І скальдів лик во златі […]...
38. “Рятуй нас, Боже! Змий облуду з душ…” “Хочу, щоб ви були мудрі в доброму, а прості в злому”. Апостол Павло Рятуй нас, Боже! Змий облуду з душ, […]...
39. 10 Ілліч у Горках відшукав грибка, І на обличчі вже веселка грає. Розпитував по тому в лісника, Що в лісі родить, […]...
40. “Упали сніги на луги…” Упали сніги на луги, На темні ліси і діброви. І сиві дуби, як боги, Застигли, нахмуривши брови. І тиша довкола […]...