Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові

СВЯТО

Запрошує гостей на обійстя калина, вдягнувши в китиці багрові жовту плахту. І гості йдуть крізь листя безпросвітну зливу в пошиті […]

СЕЛО

біжить за Ундою та де йому до змагу хати і сіножаті за плечима мусить загосподарити корінь по берегах урочищах горбах […]

ІКОНИ

Від квітчасто-золотих фонів відтулялися святі мої предки, поправляли шати червоні невимушено і легко. І ставало з ними дивно знайомо, і […]

МАРІЙКА

За тобою чогось тужно стало мені, Марійко, в лотоки спогадів хлинула осіння яса. Білогрекого місяця по золотих зарінках я відвік […]

ХАТА ВЗИМКУ

чорна холодна ізба ковтає поліно за поліном аби зігріти у нутрі двох пришляків з кайданного шляху знадвору стелажі дров зі […]

ОЛЕКСАНДР ДОВЖЕНКО

Йому і страшно, і блаженно, він посивів, як сивий світ, людинолюбцеві Довженку запахло мудрістю століть. Запахло сонце світлим медом в […]

НОЧІ

Проносиш ти осінніми ночами очей своїх непереможну сталь повз кольори незнаної печалі, повз розум, серце і мої вуста. І я […]

ПИСАНКИ

Виводить мама дивним писачком по білому яйці воскові взори. Мандрує писанка по мисочках із цибулиним золотим узваром, з настоями на […]

ЗАЛІЗНІ СТОВПИ

До залізних стовпів, які з п’єдесталів могил виростають, щоб купол неба підперти, переміряли степ чумаки, та дійти не змогли, на […]

ОБЛУДА

Якщо це було, то були твої руки, очі були, груди були, були, було… Була буколіка, буйволиці й буйволи, і червоне […]

СТАРОВІЦЬКІ ВІРШІ

* Сидиш одна у білій вежі до наших покликів німа. Вирують пристрастей пожежі, а ти сидиш у білій вежі, немає […]

“коли вона спала…”

коли вона спала я вибудував для неї терем приносив їй страви коли вона спала звикла до несподіванок як до сходу […]

ВІТЕР

знову був вітер тарабанив віконницями шибками видзеленькував як зубами вишарпував клоччя з-поміж зрубів висмоктував як упир дух із хати а […]

ДВОМА ПАЛЬЦЯМИ

* циркулем цигаркового диму замкнений овид ліктем переконуєшся в існуванні повій з півпоруху очей пізнаєш мову хіті ловиш у собі […]

“Ми бігли…”

Ми бігли, вибились із сил, на землю впали – і почули, як б’ють кульбабові ліси об небо білі кулі, як […]

ОЛЕКСАНДР МИШУГА

Нарешті! Я повертаюсь. Тепер назавжди. До вас під стріху і тихі верби. І пливуть зачаровані й заздрі за мною європейські […]

ГОРОД

із тісних удільних князівств бляшанок знаходить землю обітовану на грядках щоденно видудливши пів-Унди і ціле сонце спинається на ноги і […]

ЦВИНТАР

Сидять гуцули на човнах могилок під спорохнявілими щоглами хрестів. Вже флота цвинтаря відчалює зі схилу в поводдя трав високих і […]

НЕ ЖУРИСЬ

Чом ти зажуривсь та й похнюпив ніс? Так за нею волочитись, а хай йому біс! А тепер сидиш білий, наче […]

Страница 1 из 212