Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові







ЗАЛІЗНІ СТОВПИ

До залізних стовпів, які з п’єдесталів могил
виростають, щоб купол неба підперти,
переміряли степ чумаки, та дійти не змогли,
на вітрах і сонцях гартуючи впертість.

Набивши у вуха шелесту тирси, як співу сирен,
вмирали десь біля ілюзії переддвер’їв.
Вороння, яу половці, чатувало на м’ясо сире,
аж у кам’яних баб не витримували нерви.

Він вийшов Тарасиком, щоб бути надвечір назад,
а вернувся апостолом з бунтарською бородою.
До залізних стовпів він імперію, як каземат,
міряв етапними милями немилосердно довго.

Очима дужа окинувши світ благий,
він уздрів їх, як видиво проречисте:
стояли, оперті на традиції скорбних моги,
і на собі тримали високе небо Вітчизни.

Як співом сирен, захлинувся ревом Дніпра,
не витримав щастя і вмер біля його переддвер’їв.
Найвища могила найдорожчий забрала прах
і наймогутніший стовп, що знявся над нею, підперла.

1966.

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 5,00 out of 5)


ЗАЛІЗНІ СТОВПИ - КАЛИНЕЦЬ ІГОР