ЗЕЛЕНІ СВЯТА
“вставайте рано, татку,
треба майити хатку,
то-то ваша робота,
бо днесь цвітна субота”.
лепеха долівки чадить русалчиним волоссям
подовженим місячним світлом
яке виваблює з глибин їх на поверхню
нести холод своїх місячних облич
попри завиті про них вінки на березі
що через них дівчата цілувались
попри намітки рушники і пряжу задля них
з якої в снах дівчат
прядеться тихий страх перед Водою
як туляться до вікон
заклечаних гіллям в Знак Сонця
що хату з далиною лучить
цвісти холодними лілеями ніздр
над розламаним про них ще теплим хлібом
– най Бог прийме перед душі
і хліб із свічками з гробів
руки дідів на небо перед Господом поставлять
і радісно до Бога з-за хліба визирають душі тих
що на землі їх пом’янули
й заклечані надією могили
і полум’я освяченої втретє
громничої свічі тверде
і Колесо Святого Дуба спалахнуло*
і корогоди довкіл нього злилися в одне тіло
– горю горю дуб
– кого ти гориш
– красної пані
– а якої
– тебе молодої
і заливають той Вогонь Водою**
– горіла дубова горіла
а я молода гасила
і розчиняються русалки в мняті
як Петрові батоги їх до Води женуть
і сльоза в дівоцькім оці половіє
і тоне в зелені народ
що найсивіший в світі
Примітки:
* Колесо – ряд гілок на дереві на одній висоті. Лише згодом клалося справжнє колесо на стовп.
** Як Тріицю на Водохрещі.
(3 votes, average: 3,00 out of 5)