ПРОКЛЯТА СВЯТА ЗЕМЛЯ

Related posts:

1. І ГРІХОВНА, І СВЯТА Вся в колючках, вся в гірляндах, І в тернах, і в пишних квітах, Вся в коштовних діамантах І в блискучих […]...
2. “Солодкі хвилини свята…” Солодкі хвилини свята, Салюти, пісні, знамена. Минає червона дата – І знову пора буденна. Заводи, поля, верстати – Роботі кінця […]...
3. “Земля поетiв i земля пророкiв…” Земля поетiв i земля пророкiв, Сопiлки калинової земля. Криницю мого полудня високо Вiтчизна строгим зарам надивля. І бачить: вiри духмянiє […]...
4. “Земля поетів і земля пророків…” Земля поетів і земля пророків, Сопілки калинової земля. В криницю мого полудня високо Вітчизна строгим зором надивля. І бачить: віри […]...
5. ПЂСНЬ 19-я. Ах ты, тоска проклята! В сей конец: НЂсть наша брань к плоти и крови… Попереши льва и змія… Воспріймите и меч духовный, иже есть […]...
6. ЗЕМЛЯ, ЄВШАННА, ТОПОЛИНА Нема на світі України, Немає другого Дніпра. Т. Шевченко Земля свшанна, тополина, той неповторний рідний край, що з ним зв’язала […]...
7. ДВА ЕКСПРОМТИ ЗІ СВЯТА РІДНОЇ МОВИ І Кіровоград Ми про щастя дружно відкричали і діждались тихшої події: свята української печалі, свята української надії. Довго правда нас […]...
8. “Земля така гаряча…” А я тому журавлю Києм ноги переб’ю, переб’ю. Пісня Земля така гаряча, Така руда земля. Маленький хлопчик плаче: Не бийте […]...
9. “Напередодні свята…” Напередодні свята, коли люди метнулися по крамницях, виносячи звідти шпроти, смажену рибу, шинку і горілку з перцем, якийсь дивак, обутий […]...
10. СВЯТА КОРОВА Свята корова стала в брамі святині, рогами прошила вічність, вся обвішана привілеями. Паломник навколішках не чув, як за плетивом брами […]...
11. ЗЕМЛЯ ТАРАСОВОЇ ХАТИ Її вручають гостю від душі привітні Кобзареві земляки… Мені промінням жита зігріва земля Тарасової хати. На сьомий поверх, де землі […]...
12. ЗЕМЛЯ І НЕБО Земля ніколи небом не була! Дощем умита й дрібною сльозою, Вона цвіла… О! Як вона цвіла, Щоб стать назавжди з […]...
13. “Ця земля, завойована ралом…” Ця земля, завойована ралом, Небилівцями, крин-земля, Клекотить голубим сніготалом І дурманить євшаном здаля. Хай на обрії тирси немає, Не хвилює […]...
14. СВЯТА ВЕЧЕРЯ Коли перша зірниця Скупається в холоднім колодязі, Мої предки достойно Сідають на довгі лави До горіхового стола, де гойно У […]...
15. НЕ КРУЖІТЕ, ВОРОНИ Не кружіте, ворони, тужно під вікном, Не уб’єте ластівки над моїм Дніпром. Завируй, Славутичу, під очерета. Хай, проклята, безвісти зграя […]...
16. “Ні, ти невинна! Ти свята без плями…” Ні, ти невинна! Ти свята без плями, Ти непорочна, як роса на цвіті. Булась для мене сонцем на розсвіті І […]...
17. “Державні свята й трудолюбні будні…” Державні свята й трудолюбні будні Минали спрагло у словесній рудні, Де спис пера, мов кайло шахтаря, Стрічала сяйвом не одна […]...
18. “О Істино, свята і Божа…” О Істино, свята і Божа, Зійди з Хреста, немов яса! Нехай воскресне цвітом гожим Ще раз твоя земна краса. Бо […]...
19. ГЛЯНЬТЕ НА ШПИЛІ! Олімп добути йдуть великани – Гори від ружжя блискати стали, З гуком валяться зломи і скали, Б’ються з богами грішні […]...
20. “Є в коханні і будні, і свята…” Є в коханні і будні, і свята, Є у ньому і радість, і жаль, Бо не можна життя заховати За […]...
21. “Найрідніша земля…” Найрідніша земля – там дитинство моє сірооким зайчиком скаче а вітряк як роки білі хмари перелопачує...
22. “Земля парує… На безмежжя голе…” О земле рідна, дай напою. Щоб колосився спів! 1938. (З вилученого) Земля парує… На безмежжя голе Пролився дощ, краплистий і […]...
23. ЗЕМЛЯ Волнуем воздухом, как легкая завеса, С вершин альпийских гор спускается туман. Уж высятся над ним кой-где макушки леса… И вот […]...
24. “Дванадцять літ крівавилась земля…” Дванадцять літ крівавилась земля І сціпеніла, ствердла на каміння. І застелило спалені поля Непокориме покоління. До перс заклятих, просячи тепла, […]...
25. “Юдоль плачу, земля моя, планета…” Юдоль плачу, земля моя, планета, блакитна зірка в часу на плаву, мій білий світ, міцні твої тенета – страждаю, мучусь, […]...
26. ЗАБУТА ЗЕМЛЯ Село вночі свічок не світить, боїться місяця збудити, що жовтим без наймення квітом цвіте в садах, дощем умитий. Густа вода […]...
27. “Спить по дощах земля обвагітніла…” Спить по дощах земля обвагітніла, І сняться сни небесним берегам. Блакитна злива гордо гомоніла Родючим нивам і дівич-борам. Парує повінь. […]...
28. Вже не прийма земля настирливих дощинок Вже не прийма земля настирливих дощинок; Все більше в калюжах шматків небес; І серед листу жовтого воскрес Буянням трав пригноблений […]...
29. 6. “Сплюндрована, спустошена земля…” Сплюндрована, спустошена земля, Доконана дощенту кримчаками… І потяглись з усіх боків руками Сусіди ласі – сльози доділять. В степах буянна […]...
30. “Земля п’ятьох материків…” Земля п’ятьох материків Мені лягала гордо в ноги, І владно лавром перемоги Квітчав я подвиги шляхів. Запраглі вруна, аргонавти Не […]...
31. ЗЕМЛЯ Люба земле, европейська вітчизно! Кров’ю метелик фарбує крила, сівши на квіти твої, Кров спориняє пащі тюльпанів, Грає зорями в сплетах […]...
32. Нині тебе ще приймає земля нині тебе ще приймає земля нині ще піт на подушках не вистиг ми поспішаєм на бал з корабля подарувати труну […]...
33. МЕНІ СНИЛАСЬ ЗЕМЛЯ Мені снилась земля – тільки щебінь і дим. І на ній я вмирав, молодим-молодим, Як на фронті колись, у минулу […]...
34. “нині тебе ще приймає земля…” нині тебе ще приймає земля на подушках нині піт ще не вистиг ми поспішаєм на бал з корабля подарувати труну […]...
35. “Цвіркуни мов скажені в траві дзеленчать” Цвіркуни мов скажені в траві дзеленчать, “Бім-бім” добродушно відлунюють гори. Ні, не треба тут слів! – вуста хай мовчать, Нехай […]...
36. ЗЕМЛЯ ЩОСЬ ВІЧНЕ ГОВОРИЛА Натомлені згорнувши крила І розпростеришись навсебіч, Земля щось вічне говорила – І слухала ту мову ніч. Було вікно, у сад […]...
37. ПЂСНЬ 06-я. Вонми, небо и земля, нынЂ В конец сего: Испусти змій за женою из уст своих воду, яко рЂку, да ю в рЂцЂ потопит. Той сотрет […]...
38. ЗЕМЛЯ І Мати лежить на високій постелі, Складені руки, неначе в мерця, Очі невпинно блукають по стелі, Тане сльоза в темних […]...
39. СОН Здригнулася од поштовху земля, Вжахнулися дерева, трави, люди, Міста і села – на камінні груди, І тільки сивий попіл кружеля. […]...
40. ТРАНСІЛЬВАНСЬКИЙ МАРШ Запасні в’яжу підкови До луки сідла. В чужі гори нам дорога, Ніби меч, лягла. Рвуться коні. Камінь дзвонить. Віддає луна. […]...