СТРАТА

Related posts:

1. 5. Розділ V. Страта Світає, Господи, світає… Земля у росах, як в парчі. Маріє, Діво Пресвятая, це ти так плакала вночі? Якісь он квіти, […]...
2. ГОРА І КРИНИЦЯ Назвали гору Золотою, а хто й коли, – не знаю… Життя спливало за водою, верба цвіла в розмаї. Крута гора […]...
3. НАД КРИНИЦЕЮ В ЛЮЦОМУ ЛІСІ Зелені дерева, розповісте мені Про те, що криниця забуде, Про те, як виходили з вічної темені Нерозстріляні люди? – По-ховав! […]...
4. АСКОЛЬД Цілий день в піднесенім настрої В штучних рухах на блідім обличчю Цілий день хтось плакав що не має зброї Не […]...
5. “3. бо я…” бо я перебреду водою снів шукати за його можливістю водою снів шукати за його присутністю бо я росту бажанням плоті...
6. ОПРИШКИ Йшли мої опришки З Чорногори пішки… Чорногора хліб не родить – Чорних легіників водить: Красних легіників кличе Ближче. Йшли мої […]...
7. “НАДІЯ” …А з ночі скавуліло море Пісні своєї сили й суму, Вершились хвилі, наче гори, Вбрані в сніжні завої шуму… Йшов […]...
8. ТАЄМНИЦЯ ВОДИ Я ішов стежиною у полі. Сонечко пекло несамовито. Ну а поле рівне, як стільниця, ні ярка ніде, ані струмочка. Я […]...
9. “Душа моя – пустка холодна й німа…” Душа моя – пустка холодна й німа… Нічого в тій пустці самотній нема: То вітер розвіяв, то хвилі зірвали, То, […]...
10. ТАТАРИН Ніби душу лікую від давніх ошпарин – Років сорок це лихо забути велю: У багнюці конає побитий татарин, Його руки […]...
11. ДИМ Вночі з’явився дим, подібний до туману, Він в хату увійшов, як злодій, крізь вікно… Блакитні очі мав, як хвилі океану, […]...
12. “Десь-не-десь, в якомусь царстві…” Десь-не-десь, в якомусь царстві, дзвони били по лицарству, дзвони били й перестали, бур’яном позаростали повмирали дзвонарі, залишились комарі. Комарі на […]...
13. ЯК ІШЛИ НЕКВАПИ ЗИМУ ЗИВУВАТИ У Неквапи білі лапи, А в Невапоньок – свої: Йшли Невапи-непоквапи Зимувати у гаї. А гаї весна любила, А гаї […]...
14. На порозі сидить смуток сірий На порозі сидить смуток сірий, Позіхає з нудьги, а з розпуки Ломить довгі худі білі руки І заводить сумним звуком […]...
15. “За городами став у густім комиші…” За городами став у густім комиші, Серед яблунь і вишень біліє хатина. Все знайоме і рідне до болю в душі: […]...
16. IV. “Пригадаю усе до слова…” Пригадаю усе до слова, До зідхання згадаю все, І мене – в недосяжне – знову Хвиля спогадів понесе. То наївні, […]...
17. “Не вірте, люди, снігу…” Не вірте, люди, снігу – Холодній чистоті: Краса його бездушна Без палу і вогню. Укрив він як хутром Всі трави […]...
18. “Гіркі плоди, як наша пізня радість…” Гіркі плоди, як наша пізня раідсть – Калин мерзла скапує на сніг, Солодка гіркота в густому снігопаді Протане – проступа […]...
19. ПЕТЕФІ БІЛЯ МУКАЧВСЬКОГО ЗАМКУ-В’ЯЗНИЦІ Він схиливсь у низькім поклоні, кам’яніючи тої ж миті: схили – зненавистю перемиті, грона – кров’ю синьо-червоні… Як флотилії, на […]...
20. “6. я водою збуджу…” я водою збуджу що спливає з місяця що тисне серцевиною дерев пронизує мої судини збуджу його тіло...
21. ГАРМОНІЯ Заздрив я сусіду-гармоністові за гармошку срібної краси. От, бувало, слухаю на відстані, як ридають солодко баси. А гармошка сяє перламутрами, […]...
22. ОСТАННЄ ЗВЕРТАННЯ СЕВЕРИНА НАЛИВАЙКА ДО ЛОБОДИ Ми українці… Ми боязливо зраджуєм жінці, Зраджуєм друзів напрочуд легко, Хоч і співаєм про вірність лелеки. Знаємо виходи – Вийти […]...
23. “Все ж озирнувся ліс…” Все ж озирнувся ліс – я вже й не кличу – спинився і стоїть. І я заснув… Немовби хтось погладив […]...
24. ШЕВЧЕНКО Люблю Отчизну я, но странною любовью. М. Лєрмонтов У мене дивна. Не прикрюся, коли я знов Не догодив вам. І […]...
25. ЛЕГЕНІ О. Лишезі Іній, вже й очерети змерзли: навіть кінь – і той губами не відігріє (він був колись конем і […]...
26. КОБЗАР сльоза породжує шаблю по той бік ганьби ледачої крови де сліпа криниця обмиває лице народу щоби темрява напилася з бандури […]...
27. ПРОЦЕСІЯ Ю. Соловієві Повільно пропихалися крізь ніч, підносячи скелет над головами. А темрява текла з очиць, і терпли суголовні ями. Вилазили […]...
28. 1. ВОЛОДИМИР Із давнини сходить, із глибин, Підводить гордо голову на кручах… Тверда рука, енергія кипуча – І рід слов’янський – мов […]...
29. ЖАБКА ІЗ ЧЕРВОНИМ ЧЕРЕВЦЕМ Де город – до берега крутого, Тут була криниця із криниць. До її цілющої вологи Я постійно й спрагло падав […]...
30. СЕРЕД НИВ І ДИВ Ми йшли з тобою серед нив і див, коло млина забутого, старого. Сухий серпневий вітер золотив соломою Івашківську дорогу. Содомою […]...
31. ЗАГАДКА В-ці К-б Коли зблисне річка в рогозі, під сонцем ринучи в стави, я босі ноги згадую в грязі, що мовчки […]...
32. ЧЕТВЕРТИЙ КУТ (Віра, надія, любов. – Ч. 1) О, вічно тужать людські душі, час принесе поразку. Хай нам шепоче янгол в уші […]...
33. (КОЛО) Місто немов сузір’я. Як часто, блукаючи, йшли ми на світло домів, від яких не лишилося й каменя!.. І хто нам […]...
34. ДУМИ МОЇ, ДІТИ МОЇ Думи мої, діти мої, Лихо мені з вами! Поклав би я вас, як жовняре, Пишними рядами, Та боюся, що вас […]...
35. НА СУДІ – Живете ви з чоловіком ось уже десятий рік. То чого ж вам розлучатись? – Бо дурний мій чоловік. – […]...
36. ПОЕЗІЯ Ми родили з тобою стільки слів, Що ними можна місяць заселити. Ми виснували стільки, стільки синіх снів, На всіх планетах […]...
37. КРИНИЦЯ У ЖОВТНЕВОМУ “За Борисполем, на озерах, качви тієї, як хмари. Як посідають на воду, ну, як тої ряски, одне одного так і […]...
38. ВЕСЕЛКА Дощу гребені висять над водою, Та не торкають скло неповорушне. Це казка: небо кидає на річку Із сонця яблука, м’ячі, […]...
39. “Коли з ночі у серце повзе самота…” Коли з ночі у серце повзе самота І чорніють, як хмари, дерева похилі, І над всім налягає безмежна сльота – […]...
40. Із збірки “СУМНІ ІДЕМ”УКРАЇНІ Що кривавих пісень Тобі в жертву не ніс, А беріг їх у серці на дні, Що вінків не сплітав з […]...