Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові





ОСЕЛЯ ГРОЗИ

Не знаєм, де грози оселя,
чи є туди які стежки.
Підем по променю веселім,
бо так, напевне, навпрошки.
Легкі од радості й прозорі –
бо нас трудний покликав шлях –
перебредем блакитне море,
що дихає у небесах.
Коли притомить нас дорога –
дорога не у рік, а в вік –
нап’ємось грому молодого,
як п’ють з беріз холодний сік.
Коли зневіримось і схочем
вернути у земні гаї,
то блискавицями доточим
гарячі блискавки свої.
І де кінчається веселий
той промінь, – мабуть, там стоїть
грози усміхнена оселя
із вікнами в прийдешній світ!..

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 5,00 out of 5)

ОСЕЛЯ ГРОЗИ - ГУЦАЛО ЄВГЕН