“оселя пізнього Тараса…”

Related posts:

1. ОСЕЛЯ ГРОЗИ Не знаєм, де грози оселя, чи є туди які стежки. Підем по променю веселім, бо так, напевне, навпрошки. Легкі од […]...
2. ОСЕЛЯ Єдина оселя – засипаний снігом сад. Єдиний спогад – на чорнім снігу білі ворони. Падало листя. Листя падало і згасало, […]...
3. “Море – підводного царства оселя…” Море – підводного царства оселя, Але на позір – синя пустеля. Небо – як море. Безмежжя туманне. Може і в […]...
4. ОЧИМА ТАРАСА Царі Вкраїні викололи очі, Коли вона край битви знемогла. Пішла у світ, як ходять поторочі, Уже ніким – без радості […]...
5. ОСЕЛЯ І оком не зглянути – поле та поле далеке, і пада з крила на крило споловілий лелека: хитнеться земля то […]...
6. “Вони вертаються, Вкраїно…” Вони вертаються, Вкраїно, Чумацьким Шляхом на возах… Вертаються під небо рідне, А небо рідне – у сльозах. Вони вертаються, народе, […]...
7. ПІЗНЬОГО ВЕЧОРА Прийшов додому щойно. Уже ніч Вечірній смерк у сповитку колише. Натомлений, не чую рук і ніг, А голова болить, аж […]...
8. “Похадження людини…” Походження людини – від птахів. І справа тут не в снах, в яких літаю… В людини також осінь і весна […]...
9. ЧЕТВЕРТА КАРТКА З КАЛЕНДАРЯ (1960) Народження привітало мене моє рідне й чуже місто дерева простягнули свої листяні долоні й підтримували сонце щоб було світло готичні […]...
10. КОНІ Води напившися з ясного джерела, Вертаються вони на поклики пастуші, І хитро щуляться у перволітків уші… Хвилина – і табун […]...
11. СЛОБОДА Село моє, вишнева Слобода! Вже не село ти, але ще й не місто. Тече Мурашки спінена вода, спливає дим на […]...
12. “Дерева плачуть соками землі…” Дерева плачуть соками землі, Щоб зажили старі болючі скрути. І крапають роз’ятрені жалі На березневі просіки розкуті. Стікає плач по […]...
13. ПОЕМА ПРО ТАРАСА ШЕВЧЕНКА У місті Ромен, над Сулою, є пам’ятник Тарасові Шевченкові – твір cкульптора І. Кавалерідзе. Замислена постать Поета, експресійно викута в […]...
14. В РОЗДУМАХ ПРО ВІЧНЕ Перед мороком потойбічності Обіймає серце тривога: Чи зустрінемося у вічності?.. Я хотів би просити Бога. Бути поруч серед безмежності, Де […]...
15. ПАМ’ЯТІ ТАРАСА БУЛЬБИ-БОРОВЦЯ Меткий керманичу, в Подільській Січі Плекав ти всі чесноти провідничі, Стрілецький звичай, дух січовиків. Герої подвигу нових віків Тобою горді, […]...
16. ДО ТАРАСА НА НЕБЕСА І Блажен єси, Тарасе, що не дбаєш Про нас із нашим темрявим письменством Ти розумом на небесах витаєш, Питаєш духа […]...
17. ДО ТАРАСА ЗА РІЧКУ АХЕРОН Недоспів твій доспівую, мій брате… Насліддє дороге, клейнодами багате, Лишив єси мені в твоїй тридцятиструнній, В твоїй поезії високій, многодумній, […]...
18. “Прийшов Шекспір до нашого Тараса…” Прийшов Шекспір до нашого Тараса На тому світі, де з усіх віків Збирала Муза славних віршників, Яким захоплено плескала маса. […]...
19. НА РОКОВИНИ ТАРАСА ГРИГОРОВИЧА ШЕВЧЕНКА Тобі, уславлений співець, Тобі сплітаєм сей вінок Із перших квітів весняних, Своїх бажань, своїх думок. Твоє імення не забуть, В […]...
20. СПІВАЦЬКА ДОБРАНІЧ. На скін Тараса Шевченка Світить місяць світлесенько В молоденькім маю, Би ся було виднесенько На козацькім краю; Би ся було виднесенько В калиновім лузі, […]...
21. ГІРСЬКА КАПЛИЦЯ Громаддя скель, гримучі ручаї, Долину облямовують гаї. Стара каплиця на високій кручі, Єднає землю з небом хрест її. Вершини гір […]...
22. “Часом моє серце такий тисне біль…” Часом моє серце такий тисне біль, Як сумерку тиша понад стерні злине… Розстогнаний вітер гуде серед піль, Стеблом помітає та […]...
23. “Кричать кажани, пойнявши дерева…” Кричать кажани, пойнявши дерева, Підводи гудуть на тьмянім узбоччі. І глухне земля, і втома сталева На плечі лягає мороком ночі. […]...
24. “І широкую долину…” І широкую долину, І високую могилу, І вечернюю годину, І що снилось-говорилось, Не забуду я. Та що з того? Не […]...
25. ШЛЯХ Лечу, немов дерева обіч шляху з автобуса, на ста чортах-вітрах, ковтаю смагу, потамую спрагу, з крила згублю на землю лету-страх… […]...
26. СКІНЧИЛОСЬ ЛІТО Скінчилось літо. Шелестять дощі Холодні – без веселок та без гроз, А завтра на стави і на кущі Змертвілим птахом […]...
27. “Вітри пригинають дерева…” Вітри пригинають дерева, І злива – немов лавина. А тільки то справа даремна – Поставити ліс на коліна. Громи одгирмлять […]...
28. КОШУ ТРАВУ В садку, де я кошу траву, Дерева вікові обкошую – Немов струну задів живу, Що нею сад, птахів тривожу я. […]...
29. “Жовтий шелест жовтневих луків…” Жовтий шелест жовтневих луків І туманна осіння мла. І бабуся веде онука Жовтим берегом до села. Йдуть повільно, немов у […]...
30. “Як давно я в мами не бував…” Як давно я в мами не бував, Не стояв над синьою водою, Не бродив серед високих трав, Босих ніг не […]...
31. ЕЛЕГІЯ ПЕРЕД НОВИМ РОКОМ У лісі мертвому ялинки ростуть собі на чорнім тлі, немов не треба їм ні сонця, ні соків теплої землі… І […]...
32. Прощання смислу – вирок і пророцтво прощання смислу – вирок і пророцтво словам не доторкнутися до слів допоки губи вимочивши оцтом не заговориш: істина – в […]...
33. КАШТАНИ Каштани повмирали. Гола суш. Трутизною пихтять автомобілі. Йдуть понад містом, наче тіні душ Загинулих дерев, хмарини білі. Хто має за […]...
34. “Отак вітерцем перейти за леваду шовкову…” Отак вітерцем перейти за леваду шовкову – Засвітиться гай, а за гаєм – село. І все проминуле до мене повернеться […]...
35. Складаю ці залякані слова складаю ці залякані слова немов дитина кубики складає задарма степ тікатиме з сенаю його чекає та сама жорства однакі мари […]...
36. “складаю ці залякані слова…” складаю ці залякані слова немов дитина кубики складає задарма степ тікатиме з сенаю його чекає та сама жорствб однбкі мари […]...
37. 07. ТОВАРИСТВО Під тихий вечір, як вітер хмари пожене на сон, немов табун овець до водопою, й луна над лісом стане золота, […]...
38. 10. БАХЧИСАРАЙСЬКИЙ ДВОРЕЦЬ Хоч не зруйнована – руїна ся будова, З усiх куткiв тут пустка вигляда. Здається, тiльки що промчалась тут бiда, Мов […]...
39. ПТАХ СИДИТЬ НА ГІЛЦІ Сидить птах на гілці, на дереві, що розгалужується від його ніг, притискає кольорову голову до ока, великого й прозорого, як […]...
40. МОНАХ І СМЕРТЬ Монах: Смерть – мій учитель, мій брат і мій рід, З смерти зродивсь я, до смерти – мій хід. Все, […]...