Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові







СЛОБОДА

Село моє, вишнева Слобода!
Вже не село ти, але ще й не місто.
Тече Мурашки спінена вода,
спливає дим на кручі крем’янисті.

Кипить вапно у пахощах трави,
яскрять рожевим полум’ям цеглини.
Село моє, зозулею позви,
нехай душа з тобою відпочине.

Село моє, ти станція в путі,
Де кожен раз коротшають зупинки,
де квітне юна вишня у фаті
і в’яне сивий смуток материнки…

Моя вишнева, рідна Слобода!
Вже не село ти, але щей не місто.
Та як Мурашки спінена вода,
селом моє, ти не стоїш на місці.

У леті забуваєш ти про час,
і падають ренети-метеори…
Світи, село, життя мого причал,
моя вишнева зоре на просторі!

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (3 votes, average: 4,67 out of 5)


СЛОБОДА - ПЕРЕБИЙНІС ПЕТРО