Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові


“Кричать кажани, пойнявши дерева…”

Кричать кажани, пойнявши дерева,
Підводи гудуть на тьмянім узбоччі.
І глухне земля, і втома сталева
На плечі лягає мороком ночі.

Хай гусне снага; зухваль мандрівнича
Хай звабно п’янить безмежжям обмари –
На поклик світів, піднявши обличчя,
Людина гряде, гортаючи хмари.

І хмільно в душі, і радісно знати,
Що серця удари – всесвіту луни,
Що в божім ладу небесні сонати
Органно гучать, як янгольські струни.

“Кричать кажани, пойнявши дерева…” - СЛАВУТИЧ ЯР (ЖУЧЕНКО ГРИГОРІЙ)