Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові







ПЕРВІСНИЙ СВІТ

Я славлю мить самотності, коли
ти за межею міста гомінкого,
коли черешні ще не одцвіли,
коли ти сам-один. Ніде нікого.

Тебе у таємничий Вовчий яр
ожинище впускає неохоче.
Ти йдеш босоніж, повен літніх чар,
трава підошви зніжені лоскоче.

Ти йдеш у світ зелений навмання
хтозна в якому році чи столітті.
У тебе ні машини, ні коня,
ти сам у цьому первісному світі.

Лиш вітер між високих бур’янів
тобі в обличчя дмухає волого,
і ти вростаєш у шари земні,
у незнайомі ери та епохи.

Мовчи. Нікого не зови, коли
ти сам. Лиш ти і ця земля дитина.
А в небесах літак надзвуковий
беззвучно тягне білу павутину.

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (3 votes, average: 1,67 out of 5)


ПЕРВІСНИЙ СВІТ - ПЕРЕБИЙНІС ПЕТРО