Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові






“Здається, що гори горять,- вечоріє…”

Здається, що гори горять,- вечоріє.
Вже сонце сховалось за їхню гряду.
І, взявшись під руки, як в сонній замрії,
Я в довгій колоні з роботи іду.

Іду і дивлюсь, як належить, під ноги,
Йду мовчки – під зором конвою й собак,-
Дарма, що хилюся, од вітру й знемоги,
Квапливо іду в непривітний барак.

Іду, щоб одразу упасти на нари,
Хоч трішки спочити, не ївши весь день…
Вже гори стемніли, і світ мов за хмари
Зникає – він теж на спочинок іде.

І лиш конвоїри з недремними псами
Ніколи, здається, очей не зімкнуть,-
Обступлять уранці – і знову так само
На шахту в колоні мене поведуть.

1951 – 1988

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5,00 out of 5)

“Здається, що гори горять,- вечоріє…” - ГНАТЮК ІВАН