Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові

“Чи вам не здається, що гру ви програли, маестро?..”

Чи вам не здається, що гру ви програли, маестро?
Програли тоді, коли тільки затіяли гру.
І спільно із вами у грі тій програли оркестри
беріз срібногорлих у чорнім сосновім бору,

Чи вам не здається, маестро з пожовклого саду,
що ваше натхнення зів’яло й опало давно,
Хоча й народило бездомні пісні листопаду,
які летаргічним зимовим обернуться сном…

Де ярость таланту, де проблиски імпровізацій,
безумство осяянь, смертельна жага потрясінь?!
Дерева темніють – як витвір сліпих стилізацій.
Як витвір сліпих стилізацій – сліпа світлотінь.

Була інтуїція. Чиста була підсвідомість.
Було самозречення теж – від зорі до зорі.
А зараз, маестро, ви вже не потрібні нікому:
ви мали програти – й програли в безпрограшній грі.

Зостануться спомини – в поля, і лісу, і саду.
Зостануться спомини – у перелітних птахів…
Усі ми програєм колись. Діждемось листопаду
для мрій, для натхнення і для поетичних рядків.

Ви плачте, маестро, хай дощ ваші сльози змиває,
Хай буде вам гірко, хай вечір ваш буде сумним.
Безсмертя?.. Останній листок із тополі злітає –
й ніякого сліду в повітрі не видно за ним…

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (3 votes, average: 4,33 out of 5)

“Чи вам не здається, що гру ви програли, маестро?..” - ГУЦАЛО ЄВГЕН