Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові



КОЛИМСЬКА ВЕСНА

Посвітлішали хмари, зігріті весною,
І над горами гливий туман посвітлів,-
Вже й колимська зима не здається
страшною,
Зм’якла сила її – ні завій, ні вітрів.

Хоч ночами ще тиснуть морози і гори
У снігах, мов у білих кожухах, стоять,
Але небо уранці вже чисте й прозоре,
Наче марля, протерлась його непроглядь.

Вже тайга віддалік – у відтінках
смарагду,
А повітря таке – як столітнє вино! –
Жаль, що треба спускатися в каторжну
шахту,
Мов у прірву – коміть головою на дно.

І конати в тій шахті – живцем в домовині,
День у день – місяцями без сонця й тепла!..
А весна ж не чекає – минає, і нині
Кожна мить мимо серця летить, як стріла.

Так незвично у світі – не стало тирана,
І душа, наче крига, скресає – весна,
Навіть рейка, що дзвоном нас будить
щорана,
Не така вже тепер осоружна й страшна.

1953 – 1988


КОЛИМСЬКА ВЕСНА - ГНАТЮК ІВАН

КОЛИМСЬКА ВЕСНА - ГНАТЮК ІВАН