“Якось надвечір полем ішов самотою”

Related posts:

1. “Ой ішов козак, ой ішов бурлак…” Ой ішов козак, ой ішов бурлак На той бік Самари; Там жили тоді по балках-тернах Самарські лугарі. Ой нема в […]...
2. “День ішов і в промені сурмив…” День ішов і в промені сурмив, Молодим клечанням оповитий. Ради жарту викликав громи. Утішався радощами літа. Не минув. Гарячий сонця […]...
3. ІШОВ МИКОЛАЙ (Про Святого Миколая) Ішов Миколай лужком-бережком. Святий Миколай із повним мішком. Від хати до хати біленьким сніжком ішов Миколай із повним мішком. Святий […]...
4. ПРОЩАЛЬНИЙ РОМАНС А я тебе кидаю В світі такому холодному. Всі клятви й обіцянки Раптом упали в ціні. І тільки два слова, […]...
5. “Ніч прилітає надвечір, коли починає смеркати…” Ніч прилітає надвечір, коли починає смеркати. Ніч прилітає, мов чайка, а то – наче сокіл-сапсан. Часто не відаєш, звідки сумного […]...
6. “Надихаюсь полем, вітром перепився…” Надихався полем, вітром перепився Настояним на золотих медах, Землі прарідній знову поклонився, Став глибше в незагублених слідах. Вертався поночі, світився […]...
7. ДОРОГА БАБИ КАТЕРИНИ. Уривок з поеми “Дорога” Сизим інеєм капусти цвітуть. Аж під зорями літаки гудуть. Хмара стелиться скатертиною Та над бабою над Катериною. Наробилася, находилася, Натоптала […]...
8. “Якось так уже, мамо, склалось:…” Якось так уже, мамо, склалось: Вчувши пульсів наших биття, Ставлять молодості діагноз: Хворобливе чуття життя. Мамо, рідна! В тривожнім часі, […]...
9. “Якось у лісі я побачив…” Якось у лісі я побачив, як виринає з грунту гриб… Займався ранок. На галяві стояла кришталева тиша. Все спало. І […]...
10. ПІСНЯ Мені хтось раптом перейшов дорогу. Була то пісня, як широкий лан. Я пригубив до вуст той срібний жбан, Тамуючи досаду […]...
11. ІШОВ МИЛИЙ ГОРОНЬКОЮ Ішов милий горонькою, Мила – під горою, Зацвів милий роженькою, Мила – калиною. Ой ти живеш на гороньці, А я […]...
12. “Якось-то йдучи уночі…” Якось-то йдучи уночі Понад Невою… та, йдучи, Міркую сам-таки з собою: “Якби-то,- думаю,- якби Не похилилися раби… То не стояло […]...
13. ЧЕРВОНІ ЧЕРЕПИЦІ Червоні черепиці, оранжеві коти. А я біжу по східцях, од сонця золотих. Я трішечки дитина. А трішечки вже й ні. […]...
14. НАША ПЛЯМА Щорана я роблю моціон І зустрічаю неодмінно. А надвечір – ми біля бухти незмінно І на нас дивиться Оріон. Тоді […]...
15. ЛЕТИТЬ ГАЛКА ЧЕРЕЗ БАЛКУ Летить галка через балку, Літаючи, кряче… Молодая дівчинонька Ходить гаєм, плаче. “Не пускає мене мати Вранці до криниці, Ні жита […]...
16. ОТАКЕ ЖИТТЯ ДІВОЧЕ! Підросла у мами доня, Гарна, жвава – хоч куди! Мати рада. – Де ти, дівко? Принеси мені води. – Тільки […]...
17. “Зорі, очі весняної ночі!..” Зорі, очі весняної ночі! Зорі, темряви погляди ясні! То лагідні, як очі дівочі, То палкії, мов світла прекрасні. Одна зірка […]...
18. БРАТАННЯ З ПОЛЕМ Мій шлях не знав ніяких викрутасів, мені негоди віку не страшні. Я кров’ю молодою побратався із полем у подільській стороні. […]...
19. МАТЕРИНІ ГУСИ Мати гуси продавала в місті на базарі, Йшла у гаморі людському з самотою в парі. Тихо йшла, як час вечірній […]...
20. ПІДКОВА Була зима. Ішов зелений сніг. За ним – рожевий. Потім – фіалковий. І раптом протрюхикав на коні Дідусь Мороз. І […]...
21. Я був на війні! В сорок першім Мені Не було навіть року, І все ж Я був на війні, У бою жорстокім. Я бачив, […]...
22. “На Великдень, на соломі…” На Великдень, на соломі Против сонця, діти Грались собі крашанками Та й стали хвалитись Обновами. Тому к святкам З лиштвою […]...
23. “Із кожним роком дальшаєш мені…” Із кожним роком дальшаєш мені – так зірка в чорну безвість часу пада… Ти – мов любистку золота досада, яку […]...
24. “Отак прожив собі, дивись…” Отак прожив собі, дивись, немов одне лиш тільки знав я: о півдошостій народивсь – о півдопершій поховають. Звідкільсь прийшов, ішов […]...
25. “Чи й ти ішов крізь ніч?” Вона така, як море, що заливає все. Безмежжя. Самота. Стихає горда річ, бо маєстат покори ключем нових пізнань замкнув твої […]...
26. НАДВЕЧІР’Я Списом золотим втинається в західний обрій літак. І палаючий слід – на червоному, на погасаючім небі. Надвечірні прощальні помахи крил […]...
27. В казематі (“Понад полем іде…”) XI Косар Понад полем іде, Не покоси кладе, Не покоси кладе – гори. Стогне земля, стогне море, Стогне та гуде! […]...
28. ПОВЕРНЕННЯ ШЕВЧЕНКА Заслання, самота, солдатчина. Нічого. Нічого – Оренбург. Нічого – Косарал. Не скаржився. Мовчать. Не плакав ні від чого. Нічого, якось […]...
29. Над полем зимний вітер віє Над полем зимний вітер віє і листям гонить, Село у мряці ледве мріє: ген дзвонять дзвони. Далекі, тихі, легкі звуки […]...
30. Осіннє надвечір’я Осінь бреде золотими садами, Гронами грає рясний виноград. Схоже майбутнє на чашу з плодами, А пережите – на стишений сад. […]...
31. НАДВЕЧІР’Я Напоєна вогнем, насичена паланням, зависла над селом підхмарена блакить, поширшала, мов звук, вечірня мить зростання: женеться вгору тінь – її […]...
32. В НАДВЕЧІР’Ї На чорних осінніх липах Вороння ще чорніше, Мов плодами дерева Обліплені незвичайними. Лише місяць золотокрилим птахом На чорнім верхів’ї Між […]...
33. НАДВЕЧІР НА ГОРІ Я стану найкращим твором На цілий світ, Торкатиму цвіт розмаю, Травневий цвіт. Я буду пускати в хмари Мій зір німий, […]...
34. “Як я полем іду, гнеться колос до ніг…” Як я полем іду, гнеться колос до ніг. З ним сумною душею я шепіт веду; Чує колос усе в зачарованім […]...
35. БОСИЙ СТУДЕНТ Цілий рік студент провчився майже без просвітку Та й приїхав відпочити до батьків улітку. Вклала мати сина спати з дальної […]...
36. НАДВЕЧІР’Я Напоєна вогнем, насичена паланням, зависла над селом підхмарена блакить, поширшала, мов звук, вечірня мить зростання: женеться вгору тінь – її […]...
37. “Журба поорала чоло моє бідне…” Журба поорала чоло моє бідне, І сивіє з горя мій волос, Втомився я смутком, дрижить плачем голос, А зірка остання […]...
38. “Ізнов над полем промені гарячі…” Ізнов над полем промені гарячі, Новим гніздом заклопотався ліс, І додалося швидкості неначе Для днів і крил, для думки і […]...
39. ЗУСТРІЧ З БАТЬКОМ Не судіте, люди, мене строго, Й ти, гаряче поле, не суди. За міською працею дорога Рідко випада мені сюди. Жайворон […]...
40. “Ми мандрували пішки по Карпатах…” Ми мандрували пішки по Карпатах І в час, коли збивалися із ніг, То починали дружно жартувати, Смішити – хто як […]...