Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові







ЧЕРВОНІ ЧЕРЕПИЦІ

Червоні черепиці, оранжеві коти.

А я біжу по східцях, од сонця золотих.

Я трішечки дитина. А трішечки вже й ні.

Горошок синій-синій збігає по стіні.

Горять у сонці оси. Червоні черепиці.

Я трішечки доросла. І помідори в сітці.

По східцях, як по гамі, осяяна, смутна, –

я трішки-трішки мама і трішечки жона.

Горошок синій-синій. Палаючий паркет.

В дзеркальнім магазині – вродливий манекен.

А в самокатів синіх – малинові колеса.

Я трішечки красива і трішки поетеса.

Містечко хворе морем. І маки біля ніг.

І… двадцять, тридцять, сорок, і п’ятдесят – і сніг…

По східцях (чи зберуся?) веду гулять онучку.

Я трішечки бабуся – з онучкою за ручку.

Червоні черепиці. М’яча дзвінкий стрибок.

Горять у сонці спиці і котиться клубок.

Я трішки-трішки сива. Заплакати б мені.

Горошок синій-синій збігає по стіні.

І сімдесят, і далі… І ще, і ще – і все!

Хтось тяжко заридає. Хтось квіти принесе.

По східцях, як по гамі, донизу – о печаль!

І плаче донька-мама і донька-онуча.

Червоні черепиці на пагорбах горять.

Мені ж ласкаво спиться… Кому там докорять?

Це так було красиво – збігать

по сходах

вниз!

Горошок синій-синій, і повні очі сліз…

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (4 votes, average: 2,75 out of 5)


ЧЕРВОНІ ЧЕРЕПИЦІ - ЖИЛЕНКО ІРИНА
«