ЩО ПІДСЛУХАНО В ДНІПРА
Поети галасують: невичерпний!
Славутич! – величають, – Борисфен!
І язики ніяк їм не отерпнуть
На щедрій синоніміці імен.
А може, то від буйної любові,
Від гордості, барвистості пера?
То й справді, хлопці, дивна сила в слові,
Але ж потрібне й діло для добра.
Течу з віків.
Крізь пам’ять трьох народів.
Збираю подать з річечок, боліт…
І вродою, і славою – на подив,
А може, люди, щось мені й болить?
Я знаю ваші радості, осмути,
Й моєї крові крапелька мала
Завжди для зайд була немов отрута,
Цілющим трунком другові була.
Щоб нині тут орали і косили,
Виводив діток полохливий птах,
За мене умирали.
Скрізь могили
На цих многостраждальних берегах…
Беріть мене, розхвилюйте по жилах,
По тілу і пшеничному стеблі.
Дай Бог, щоб щедрість вам моя служила
Віки на полі, в місті і селі.
Беріть мене – й дозріє колосина,
По квіткових розлийте поставцях.
Мені не жаль, – коли во ім’я сина,
А значить, і прийдешнього отця.
У пару й кригу розхлюпнуся – нате!
Залийте воєн людовбивчий жар!
Я довго буду ще ревти й стогнати,
Як геніально виважив Кобзар.
Побережіть мене
Й себе, до речі…
Учора сповідавсь мені орел,
Маленький богомол молився гречно…
То дайте ж і мені нових джерел!
Бо вже у моє прісноводне лоно
Заплив красивий та солоний гість:
Дельфін гуляв якось аж під Херсоном.
Хіба для вас то не тривожна вість?
Навкіл усі канали мною повні…
Я вас і обігрію, й освічу,
Та думайте, та думайте, шановні,
Чи до нащадків ваших дотечу.
(2 votes, average: 2,50 out of 5)