Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові







“З-за Дніпра он сонечко встає…”

З-за Дніпра он сонечко встає,
Як і вчора чисто-пурпурове…
Дякую, що ти на світі є,
Сонечко моє, моя любове.

Вже чимало стоптано доріг,
Над якими і мої плакати…
Найніжніші я слова зберіг,
Ті, які не встиг тобі сказати.

Як тебе не влучили дівчам
Ні фашистська куля, ні осколок?
Бог який явив моїм очам
У гурті вищанських комсомолок?

Дякую хурделиці сліпій,
Що тебе не вбила у дорозі,
Як ішла із матір’ю в степи
На сорокаградуснім морозі.

Дякую і тим лихим літам,
Що дали вам прилисток в землянці,
Де жила й корівка золота,
Щоб тебе нагодувати вранці…

Горя того смерч віддаленів,
Незнищенну маємо породу.
Дякую, кохана, за синів:
Гілки дві – в будучину народу.

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (3 votes, average: 3,00 out of 5)


“З-за Дніпра он сонечко встає…” - БРОВЧЕНКО ВОЛОДИМИР