Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові

БІЛЯ ДНІПРА

– Пет-ре! Іва-не! Ма-рі-є! –
По складах переносимо власні ймення на той бік,
де іскри святкують свою нетривалість,
блукаючий дим назустріч підводиться тихо,
високе полум’я, високий дим, і ми високі.
Сягаємо один одного і рівність свою відчуваємо
з березовим вітром,
що носить пригорщу солов’їв і не знає,
де їх посіять…
Рівна земля під ногами – видно за обрій.
Рівна дорога кінцями на обіч:
підеш ліворуч – знайдеш відлуння,
праворуч підеш – мовчазний камінь,
але всюди-усюди знаки на твою присутність,
бо всюди з тобою простір…
І всюди крилом ти відділений від неба.
– Еге-гей! –
Змикаєш губи, і стільки в тобі тих слів, стільки
неназваної радості,
що пальцем виводиш її на глині, гострієм на камені,
вогнем на бересті…
– Гей! – І клич даленіє до крапки.
– О-ой! – в стрілу розгортається вигук,
а поміж тими крапками – стільки можливостей захвату,
така вірогідність бути променем,
що ділиш простір на “все” й “порожнечу”
і швидше вигадуєш слово “сумнів”…
Гасиш багаття, заповзаєш в спальник
і думаєш наостанку,
що треба перевірить перемет на світанку.


БІЛЯ ДНІПРА - МОВЧАН ПАВЛО