Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові







ЗАПОВІТ

Коли помру, то спаліть
моє тіло, як заборонену, чи ненавиджену книжку,
і зберіть увесь попіл, щоб ні одна молекуля із мене
не залишилася на місці, де я згорів.

І йдіть до Сантандеру, до скелі, висуненої найдальше в море,
і чекайте на сильний вітер із півдня,
і киньте цей попіл в сторону моря, хай сірим прапором
він залопоче хоч кілька секунд над синьою водою.

І після цього вже ніколи
не думайте про мене і не вимовляйте мого імени,
щоб його букви, як струпи, не тріскали,
і не кривавила ця рана, що під ними, яка ніколи не загоїться.

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (3 votes, average: 2,67 out of 5)


ЗАПОВІТ - ТАРНАВСЬКИЙ ЮРІЙ