Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові






“Понад степами, спекою, колоссям…”

Понад степами, спекою, колоссям
Видзвонює із ранку до темна…
Мені, буває, жайвір той і досі
З насущним хлібом небеса єдна.

Посмітюха стрибає при дорозі.
Дзьоб-дзьоб. З’їв-жив. Скік-скок.
Й замре на мить в очікувальній позі,
І з переляку їй тремтить чубок.

Я змалку не люблю ту сіру птичку,
Що всім чубиком кивати, потакать,
Навсебіч оглядатись має звичку
І крила має тільки, щоб тікать.

Казав мені знайомий орнітолог,
Що жайвір і посмітюха – рідня.
Та як же так? Хіба дорожній порох
Із небесами можна порівнять?

Жнива. Співає жайвір. Передгроззя.
І степ, як дзвін, напружено гуде.
Посмітюха стрибає при дорозі,
А може, що із воза упаде…

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 3,50 out of 5)

“Понад степами, спекою, колоссям…” - БРОВЧЕНКО ВОЛОДИМИР