14. НА МАРШІ
Хто з нас як не бадьориться,
А в очах – печать вини:
Пішачком – “полів цариця”,
На машинах – “бог війни”.
У дорозі ж неминуче
Десь почнеться пересміх –
Одне одному колючок
Напакуєм чорний міх!
Все це – поки тихо й мирно,
Загуркоче – інша річ:
“Мессершміт” з-за хмари вирне –
І розбіглись навсебіч.
Розповзлась умить піхота –
Землю пробує грудьми…
Лиш, як воїн проти дзота,
Проти неба стали ми.
– Тут не візьмеш “на ура” –
Що, злякались, піхтура?..
Та не встиг прийняти бою,
А проклятий “мессершміт”
Вже свистить над головою –
Марно палимо услід.
І тоді кричить піхота:
– Веселіш давай крути!..
– Утече, втече ж, сволота!..
– Ех, промазали, чорти!..
– Ви б сиділи краще вдома!..
Усміхаємось: – Так… так…
– Ех ви, сіно!..
– Ех, солома!..
– А якби не втік літак?..
Що ж, “емзушко”-виручалко,
Бий фашистів – нам не жалко:
Вже б скоріш кінець війні…
– Скучив дядько по жоні!..
І стиха поволі галас,
Бо рушати нам пора –
Саме “пробка” розсмокталась.
– Що ж, ні пуху, ні пера!..
І махнуть услід рукою
Піхотинці – на доро:
“Мов, дороги вам легкої!..” –
Ніби й спірки не було.
Ой ви, славні люди наші
В гімнастьорках захисних!..
А бували й важчі марші,
Тільки мова – не про них.
(2 votes, average: 2,50 out of 5)