Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові

14. НА МАРШІ

Хто з нас як не бадьориться,
А в очах – печать вини:
Пішачком – “полів цариця”,
На машинах – “бог війни”.

У дорозі ж неминуче
Десь почнеться пересміх –
Одне одному колючок
Напакуєм чорний міх!

Все це – поки тихо й мирно,
Загуркоче – інша річ:
“Мессершміт” з-за хмари вирне –
І розбіглись навсебіч.

Розповзлась умить піхота –
Землю пробує грудьми…
Лиш, як воїн проти дзота,
Проти неба стали ми.

– Тут не візьмеш “на ура” –
Що, злякались, піхтура?..

Та не встиг прийняти бою,
А проклятий “мессершміт”
Вже свистить над головою –
Марно палимо услід.

І тоді кричить піхота:
– Веселіш давай крути!..
– Утече, втече ж, сволота!..
– Ех, промазали, чорти!..
– Ви б сиділи краще вдома!..

Усміхаємось: – Так… так…
– Ех ви, сіно!..
– Ех, солома!..
– А якби не втік літак?..

Що ж, “емзушко”-виручалко,
Бий фашистів – нам не жалко:
Вже б скоріш кінець війні…
– Скучив дядько по жоні!..

І стиха поволі галас,
Бо рушати нам пора –
Саме “пробка” розсмокталась.
– Що ж, ні пуху, ні пера!..

І махнуть услід рукою
Піхотинці – на доро:
“Мов, дороги вам легкої!..” –
Ніби й спірки не було.

Ой ви, славні люди наші
В гімнастьорках захисних!..
А бували й важчі марші,
Тільки мова – не про них.

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 2,50 out of 5)

14. НА МАРШІ - КАРПЕНКО МИКОЛА