Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові







“Понад кочів’я років опустілі…”

Понад кочів’я років опустілі,
По вигорілих пам’яті слідах
Несе нас у напруженому тілі
Нестримний, атомний нутром – літак.

Літак, чи вік (хіба у тому справа
на крилах в кого серце дриголить?)
І висісти ніяк не маєш права,
Щоб обіч втому спокоєм втолить.

Летим, пірнаєм в буднів сірі хмари,
Допоки гузд ще в теплі гнізда в’є,
І снять нові кати і яничари
На скелі тіло скинути моє –

Хай витече мій мозок на каміння
І кров на травах тихо спалахне…
За те, що я в червоному промінні
Вітчизні присягнув живим вогнем.

І кожен день життя – благословіння
Хвилює і наснажує мене.

1973 р.

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (3 votes, average: 1,67 out of 5)


“Понад кочів’я років опустілі…” - БАБІЙ СТЕПАН