ПОЕЗІЯ
Крізь туман загуслий
Таки долетів!
Бусел ку мій, бусле,
Чи пив ти, чи їв?
Обступили тучі
Та й зо всіх сторін.
Скільки ти, летючий,
Розгубив пір’їн.
Скільки повертався
Та на мій посів…
З небом побратався,
А на землю сів.
Чи питали люди:
– Птахо, чия ти? –
А чи тільки – в груди
Сонця течія?
Що приніс ти, бусле,
До моїх воріт –
Срібнодзвонні гуслі
Чи тривожний світ?
Буселку!
Безмов’я…
Небо голубе…
Я своєю кров’ю
Напою тебе.
(3 votes, average: 2,67 out of 5)
Related posts:
- ПОЕЗІЯ Нестерпне світло перетяло груди, і в серце врізалося слово. І до кінця твого болітиме затерпле тіло, а в жилах синьо […]...
- ПОЕЗІЯ Ми родили з тобою стільки слів, Що ними можна місяць заселити. Ми виснували стільки, стільки синіх снів, На всіх планетах […]...
- НЕ ВМРЕ ПОЕЗІЯ Не вмре поезія, не згине творчість духа, Поки жива земля, поки на ній живуть, Поки природи глас людина серцем слуха, […]...
- ОКЕАН Я не знаю – є Що ще більш таємне Як це співуче слово – Океан. Скільки людей-героїв В твої простори […]...
- ПАДАЄ СНІГ І Падає, падає сніг, Сковує душу мороз. Вітер лягає до ніг Білою млою погроз. Плачуть берези в гаю, Сосни ячать […]...
- ПОЕЗІЯ Вона живе, сто раз побита грозами, Не взята жоднораз на бариші. Поезія – не стільки квіти розуму. Поезія – це, […]...
- “Поезія – не жарт…” Поезія – не жарт… Вона – Це теж космічна битва. Вона і мати, і жона, Присяга і молитва… Є тіло, […]...
- ПОЕЗІЯ ЗЕМЛІ Поезія землі не мре ніколи: Коли у спеку, линучи з верхів, Повільно мовкнуть жалощі птахів, – Сюрчанням коник покриває доли. […]...
- Поезія – не прапор і не жест Поезія – не прапор і не жест. Вона – ознака глибини культури. Поезія – це унікальний тест На витонченість духу […]...
- “Я Вас любив, а Ви ніколи…” (ТРОЯНДИ) Я Вас любив, а Ви ніколи Мене любити не могли, І от погасло сонця коло, Й мої троянди одцвіли. Немов […]...
- “Поезія згубила камертон…” Поезія згубила камертон. Хтось диригує ліктями й коліном. Задеренчав і тон, і обертон, і перша скрипка пахне нафталіном. Поезія згубила […]...
- ЗАТЕМНЕННЯ Крізь півкілометрову товщу хмар Чотири неділі не бачили сонця І молодий місяць Не заглянув через плече… Затемнення сонця, Затемнення місяця […]...
- СТЕЖИНА + Чому живе, і сам не знаю, В моєму серці стільки літ Ота стежина в нашім краї Одним одна коло […]...
- Зі збірки “СОНЕТИ І ЕЛЕГІЇ”НОВА УКРАЇНСЬКА ПОЕЗІЯ Коли ж то, Господи, мине нас цяя чаша? Ця старосвітчина, цей повітовий смак, Ці мрійники без крил, якими так Поезія […]...
- ОДУЖУЮЧИЙ Мені б тільки перебути ці дні – дощові й сумовиті, Мені б тільки позбутися нежданого лиха, То я не хотів […]...
- ГЕТЬ НЕНАВИСНУ СОРОЧКУ Геть ненависну сорочку! Шовк – тут грубе полотнище! До грудей хай ближче груди І до серця – серця ближче! Геть […]...
- ШТИЛЬ Одгуркотіли люті урагани, Одклекотіли бурі і шторми, І тільки чайки квилять у тумани, Могутніх вод черкаючи крильми. Надходить штиль. Безмежний, […]...
- АМУЛЕТ Друже! Бачиш образок на стіні? На картині малій в чорних рамах Захід сонця між дерева лісні Багряніє, снуєсь в темних […]...
- “І дожидаю, скорбний до одчаю…” І дожидаю, скорбний до одчаю. Осінній вітер б’є в моє вікно листками І навіває жах і безграничний сум. А я […]...
- “Махну праворуч…” Махну праворуч – Вилітають гуси. Махну ліворуч – На деревах листя. Я ще раз, ще – І засміялись гуслі Сріберцем […]...
- Україні Ти синім небом дивишся на мене, ‘ Щоб я, бува, душею не зачах. В моїх ночах – тополь свічки зелені, […]...
- ГОЛОС ТРАВ Після стін, котрі пам’ять обтяжують, наче Гніт пекельний, що здавлює дух, Скільки ніжності в мене до тебе, будяче, І до […]...
- ЖМЕНЯ НАДДНІПРЯНСЬКОГО ПІСКУ Там, де трьох братів й сестрицю Либідь Оживив у бронзі Бородай, Долі він своїй казав спасибі, Що таки відвідав рідний […]...
- ПРИСМЕРК У ДЕЛЬФАХ Сумне Кастальське джерело, А ти дивишся зелено, Бо пройшов кучерявий бог З вогнеструнними пальцями. Спокійно тліють оливки В срібному листі. […]...
- ТРОЯНДА ДЛЯ ПІНОЧЕТА я не доріс до розмови про плаху сервус озерам які прогоріли пане диктаторе осінь це бахур що відгризає душу від […]...
- МОЯ СТЕЖИНА Чому, сказати, сам не знаю, Живе у серці стільки літ Ота стежина в нашім краї, Одним одна біля воріт. Ота […]...
- ТРОЯНДА ДЛЯ ПІНОЧЕТА я не доріс до розмови про плаху сервус озерам які прогоріли пане диктаторе осінь це бахур що відгризає душу від […]...
- “Збираюсь в незнану дорогу…” Збираюсь в незнану дорогу, Не знаю, чи переборю, Бо недруг стріляє з-за рогу, Боїться ставати на прю. Збираюсь в незнану […]...
- ФУТБОЛ НА МОНАСТИРСЬКОМУ ПОДВІР’Ї …такої зелені не бачено сто років, а може, й більше! Все вповите нею. Ліси кущів безмовні та глибокі: вигадуй річку, […]...
- ВАЛУН Насльозило, навіяло – шаром ропи затягло… День, неначе віяло, склався у смужку – як не було. В промінь протягу збилося, […]...
- ШКІЦ ВЕСНИ Гомін, гомін.. Аж у березні – начало. Забалакало травою попід схилами. Закурликало з-під сонця, заячало. Протоптало ті стежини, де ходили […]...
- “Скинь одежу свою…” Скинь одежу свою, Увійди В річку рук моїх – Уже літо, Від джерела аж до моря Замліває ріка, а над […]...
- ПЕРШИЙ МІЙ ПОГЛЯД Мій перший погляд дитячий На заграву сонця впав, І промінь яскраво-гарячий Мої очі вперше скупав. Горіли вогні червоні В чоловічках […]...
- По дахах небесна лань по дахах небесна лань простягає шию до папороті в моїх зіницях всесвіт роздвоюється паленіє знаю сонце зайде мені між груди […]...
- “Скільки б не судилося страждати…” Скільки б не судилося страждати, Все одно благословлю завжди День, коли мене родила мати Для життя, для щастя, для біди. […]...
- “Я визрів і прозрів – мені нема неволі…” Я визрів і прозрів – мені нема неволі І слово не вмира на зімкнутих вустах. Душа моя живе, неначе вітер […]...
- “Понеси мене на крилах, радосте моя…” Понеси мене на крилах, радосте моя, Де на пагорбах і схилах сонця течія. Де стоять в обновах білих, в чистому […]...
- “Сосновий ліс перебирає струни…” Сосновий ліс перебирає струни. Рокоче тиша на глухих басах. Бринять берези. І блукають луни, людьми забуті звечора в лісах. Це […]...
- “Моя любове! Я перед тобою…” Моя любове! Я перед тобою. Бери мене в свої блаженні сни. Лиш не зроби слухняною рабою, не ошукай і крил […]...
- Задумана задумана в краплину дощу потрапляю у вулички й закамарки твого тіла на одній з вуличок зустрічаю тебе молодшого на тисячу […]...