Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові






БРАТ МИЛОСЕРДЯ

Прокопитили наїзники, орди, орави –
Підкови дісталися історику й ковалю.
Прихиліться до мене, по вибиті трави, –
Кров свою переллю.

Вже на прузі втомився сурмач.
З новодниною вас, з новосел кою!
Зачорноблена хмаро, не плач, –
Обів’ю-забинтую веселкою.

Слова міліють і ріки,
Спасибі вам, “шанувальники” і “старателі”.
Приступіте до мене, німі і заїки, –
Навчу говорити мовою матері.

А вже на своїм п’ятачку і на всесвітньому терені
Гукаємо: іже єси!
Прийдіте, сліпці заентеерені,
Покажу вам остані оази краси.

Вік – страждання
І щастя – мить.
Вік – на битву
І мить – на волю.
Вам уже не болить?
І мені не болить?
Ми уже – за порогом болю?!
Чи ти був, чи не був – усе безслідно?
Все спочатку? А треба ж дійти…
Ляж на груди мені, земле рідна,
Зігрію тебе на морозі байдужості і глупоти.
Я – брат милосердя.

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 4,00 out of 5)

БРАТ МИЛОСЕРДЯ - БРОВЧЕНКО ВОЛОДИМИР