Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові



“Щось мене поменшало в природі…”



Щось мене поменшало в природі,
Щось мені повужчав білий світ…
Щось не видно батька на городі,
Не виходить мати до воріт.

Не питають, де бував, що бачив,
Як служу у місті, з ким дружу,
Чи лихому вмію дати здачі,
Чи переведуться в нас ледачі
І чи правда, врешті, зборе лжу…

Не стрічають в доброму привіті,
Не розкажуть тихо, що болить,
Не питають, буде мир у світі
Чи довкілля атом спопелить…

Не питають… Відійшли. Минули.
І мене чимало відбуло,
І мені з-за обрію війнуло
Безвісті нерайдужне крило.

Е-е! Та що там! В шибку Київ грюка.
Все частіш бесідуємо з ним,
Що діждатись правнуків – не штука,
Важче буть до смерті молодим.

І мене побільшало в природі,
І мені поширшав білий світ:
Відчиняй!
До діда до Володі
Внуки позбігались на обід!

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...

“Щось мене поменшало в природі…” - БРОВЧЕНКО ВОЛОДИМИР