Українська та зарубіжна поезія

Вірші на українській мові







РЯДОК ЗАПОВІТУ

Болить мене слово, пече під грудьми.
Я словом ніколи не грався.
У полум’ї думи зринає з пітьми
суворе обличчя Тараса.
Дивлюсь на вугласте чоло вогняне –
і слова зронити не можу.
А голос незнаний питає мене:
– Ну, що там у тебе, небоже? –
Тарасе, на грізнім суді я стою,
тремчу перед вибухом крові.
Поетові можна упати в бою,
не можна упасти у слові.
Найвища одвага поета-борця –
нічого в душі не втаїти,
сказати людині усе до кінця
останнім рядком заповіту.
Як тяжко палити на світі брехню,
горіти в жорстокім двобої.
Тарасе, даруй мені силу вогню,
навчи мене бути собою!
Ще є на тривожній планеті раби,
ще ловиться слово у сіті.
Та світить у хмарах людської журби
пророчий рядок заповіту.
На сизому згарищі отчих печей
трава піднімаєтсья знову.
І слово невбите під серцем пече.
Тарасе, болить мене слово!

1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5,00 out of 5)


РЯДОК ЗАПОВІТУ - ПЕРЕБИЙНІС ПЕТРО